Коротке роз’яснення перед тим, як наводити конкретні приклади реального сучасного українського фашизму.
Перше, з чим у мене асоціюються слова «фашизм», «фашисти», це катування і знищення мільйонів людей під час Другої світової війни. Я застосовую ці слова саме в такому контексті та значенні, тому що для безмежного свавілля щодо життя, здоров’я, всіх без винятку інших прав десятків мільйонів українців, масових садистських знущань над ними, яке творять українські можновладці та вся створена ними так звана державна, а насправді мафіозна кримінально-корупційна система, більш підходящого терміну ніж «фашизм» підібрати неможливо.
Ці знущання є нищівними, буквально геноцидними для усього трудового українського народу – з чесними підприємцями включно.
Головні керівні центри та осередки цього фашизму – у Києві. Це всі без винятку вищі органи влади у складі тих хто працює у них, та ті хто «диригує» ними іззовні, щонайперше олігархат і підконтрольні йому злочинні організації під назвою політичні партії та громадські організації.
Всі місцеві органи влади і управління з так званими органами місцевого самоврядування і їхніми «комунальними богадільнями», з так званими органами соціального захисту включно, суди, прокуратури, поліція, їх депутати, чиновники, функціонери привладних політичних партій «на місцях» і навіть окремі банки – все це місцеві осередки реального сучасного українського фашизму.
Він (реальний сучасний український фашизм) починається з видання правових актів, які відповідно до умислу їх РЕАЛЬНИХ авторів, тобто тих хто керує «офіційними правотворцями» (тими хто голосує та/або підписує акти), за назвами мають бути прекрасними чи бодай пристойними, такими що начебто відповідають Конституції України, «європейському» та міжнародному законодавству, проте за змістом насправді мають давати всі можливості для корупції та інших форм грабежу народу і знущання над ним.
У кожному акті органу влади завжди є дві складових: така що відповідає Конституції України, тобто є легітимною, діючою – як правило за обсягом незначна, і така що є неконституційною, тобто такою що не має юридичної сили правового акту і не підлягає застосуванню – як правило за обсягом це більша частина акту.
Таким «гібридним» є все українське законодавство, а застосовується воно органами влади, з судами включно (за надзвичайно рідкісними винятками), ще «гібридніше» – відповідно до неконституційного тлумачення як легітимних, так і неконституційних актів та їх положень, з повним ігноруванням легітимних правових норм і принципів.
Відтак практично вся правотворча і правозастосовча діяльність органів влади України є неконституційними, такими що грубо і масово порушують права і свободи людини. Це ВЖЕ фашизм – в силу загальнодержавного масштабу, тотальності, завідомо антинародної спрямованості такої «державної діяльності» – бо вона масово убиває українців самим своїм існуванням.
Про конкретні прояви фашизму буде далі.
Юрист,
Народний депутат України
VIII скликання
Не можна погодитись – щодо фашизму.
Це скоріш своє викривлене явище – “анархокварталослугизм”. Але у будь-якому випадку – прояв чи повної, чи вибіркової, зневаги різних рівнів влади до свого джерелів.
В сенсі – її породженника чи породженниці.
Все за висновка перших високих владників – “що маємо те – маємо”. Лише було б хіба додати: “що відбувається – те відбувається”, “чи те іще буде”.