«Мій тато, мій герою!»: вірш-присвята татові у виконанні  авторки, Дар’ї Петрової

У рамках проєкту “Бентежні вірші”  Дар’я ПЕТРОВА ділиться  особистою та теплою історією про чекання, гордість і  любов до тата. Це прості, але дуже глибокі слова, які відгукнуться в серці кожного, хто чекає рідних додому. Дар’я Петрова  учасниця гуртка краєзнавчого туризму «ОРЕЛІ» , що діє при Первомайському ДЮЦНВ.  Ще до недавнього часу  учениця, а тепер випускниця Первомайської гімназії №2. Наразі навчається у Первомайському  медичному фаховому коледжі. Захоплюється поезією.

«Мій тато»: вірш Дарї Петрової

Без тата вдома все не так.

Без тата вдома сумно.

І дрелька сверлить абияк.

Усе тут нерозумно.

Тебе не вистачає нам!

Чекаєм з нетерпінням!

Ми дні рахуємо надалі.

Зігріті сонячним промінням.

Мій тато, мій герою!  Я пишаюся тобою!

Ти завжди поруч, навіть коли ТАМ.

Ти мій приклад. І даєш наснагу нам.

Вертайся скоріше… Прошу я щодня.

Нам дуже потрібна відвага твоя.

Цей щирий вірш сприймається як  зворушлива сповідь доньки, чий батько зараз знаходиться далеко,  захищає країну. Твір сповнений тепла, суму за рідною людиною, але водночас він сповнений гордості та надії. Попри вимушену розлуку,  глибокий емоційний зв’язок доньки з татом нікуди не зникає, а навпаки  міцнішає. ..  Адже батько  є опорою та головним орієнтиром для сім’ї, а його відсутність змінює весь звичний уклад життя.

Через прості дитячі спостереження («без тата сумно», «дрелька сверлить абияк») показується, як дім втрачає свою затишність і цілісність без чоловічої руки, татового тепла.  Згадка про «сонячне проміння» підкреслюють, що тепер замість тепла, яке родина відчувала від тата, вони отримують це тепло від сонця, отже тато – це сонце в родині.  Дуже зворушливо звучить звернення донечки до батька як до героя: «Мій тато, мій герою! Я пишаюся тобою!».  Вона  усвідомлює важливість його місії, називає його прикладом і джерелом наснаги.

Дар’я не лише написала вірш, але й виявила бажання взяти участь у проєкті «Бентежні вірші 20226. Миколаївщина.» як декламаторка

Щоб передати свої емоції під час декламації, Дар’я  читає спокійно, трохи стишено, зі смутком у голосі, і водночас, з нотками надії та теплоти. Водночас рядки «мій тато, мій герою! … Вертайся скоріше…»: звучать виразно, з гордістю та надією. Останній рядок — це щире дитяче прохання, яке донька промовляє з особливою ніжністю та силою.

«Мій тато»: вірш Дарї Петрової звучить в Артхабі «Вінграновський» у виконанні авторки. Відео Сергія Сотнікова

 

Наталія ТЕРЕЩЕНКО, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»