Відомо, що Україна завжди славилася своїм племінним, робочим та спортивним конярством. На найбільших і найстаріших кінних заводах країни (деяким із них понад 100 років!) займаються розведенням чистокровної верхової породи коней, українського рисака, орловських рисаків, тракененської та багатьох інших. У цій статті ми поговоримо про національні породи, які здобули славу та повагу не лише в Україні, а й за її межами.
УКРАЇНСЬКА ВЕРХОВА ПОРОДА або УВП
Перші кроки
Безумовно, найпопулярнішою та найталановитішою національною породою є українська верхова. Назву породи в її сучасному звучанні було затверджено за історичними мірками зовсім нещодавно — у 1990 році — хоча коріння її сягає набагато глибше.
Робота зі створення коня верхово-упряжного типу в Україні розпочалася у 1945 році — одразу ж після закінчення Другої світової війни з ініціативи та під керівництвом маршала Радянського Союзу С.М. Будьонного. Під час війни верхове конярство України серйозно постраждало — саме тому постало питання про необхідність негайного створення коня орлово-ростопчинського типу, який би добре підходив як для потреб армії, так і для сільського господарства.
До Українського кінного заводу було завезено понад дві сотні трофейних кобил породи ноніус, фуріозо та гідран з Угорщини, а також жеребців тракененської, арабської, ганноверської, ахалтекинської, угорської та чистокровної верхової порід. При створенні коня УПГ — української породної групи (зараз УВП), загалом використовували понад одинадцять порід, основними з яких стали:
угорська;
ганноверська;
тракененська;
чистокровна англійська;
російська верхова (яка відіграла особливу роль у вдосконаленні та формуванні вигляду породи).
Так, у племінній роботі були використані дочки та внучки знаменитого жеребця Букета від Ожерелка і Балалайки та дочки Глобуса від Образчика і Годувальниці, серед яких кобили Билинка та Гвоздика мали найбільший вплив на породу і стали родоначальницями маточних сімейств. Як жеребці-плідники виступили син Букета Безпечний та Грохот, а пізніше їхні нащадки Разбор, Берендей, Інбар, Хорей та інші.
Робота на результат
За сорок років племінної роботи в результаті повторних та змінних схрещувань було отримано велику групу однорідних за типом, великих, костистих та масивних коней універсального спортивного та упряжно-робочого використання. Українська верхова порода коней, яку ми знаємо зараз, була визнана самостійною у 1990 році. Вона з’явилася в результаті спільної селекційної роботи науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу та Полісся, Олександрійського, Деркульського, Дніпропетровського, Лозівського та Ягільницького заводів. Загальна чисельність поголів’я на той момент становила 9900 голів (335 жеребців та 2066 кобил).
Велику популярність українські верхові коні завоювали не лише завдяки своєму зовнішньому вигляду, а й високим спортивним якостям. Так, на Спартакіадах народів СРСР коні української породної групи виборювали всі призові місця з виїздки (12 разів, 8 голів). Близько 50 разів вони ставали переможцями та призерами міжнародних змагань, числячи й Олімпійські ігри.
У виїздці найкращими були: Шиповник, Ареал, Мехол і Кварц;
* В конкурі: Бахус, Туземець, Хінган, Фібрин і Шаблон;
* В триборстві: Челобитна, Термін, Кожух і Нуклон.
Такі коні, як Іхор, Шиповник, Ігрок, Плот, Рух, Букет, Шквал, Барбарис, Гороскоп, Іхтіандр та інші входили до складу збірної СРСР з виїздки та конкуру. Іван Кизимов на жеребці Іхорі став чемпіоном на Олімпіаді 1968 року в Мехіко та четвертим на Іграх у 1972 році в Мюнхені. На олімпіаді 1980 року Юрій Ковшов на Ігроку, Віктор Угрюмов на Шквалі та Віра Мисевич на Плоті виграли золоті медалі в командному заліку з виїздки. Світлана Кисельова на Парижі УВП — учасниця 30-х Олімпійських ігор у Лондоні.
Українські верхові мають попит і в Європі. Багато коней, незатребуваних в Україні (Арістон, Презент), показують блискучі результати за кордоном. На даний момент розведенням української верхової породи займаються Олександрійський, Лозівський, Деркульський, Дніпропетровський, Запорізький, Новоолександрівський, Ягільницький та Харківський кінні заводи.
Українська верхова — яка вона?
Українських верхових коней характеризує міцна конституція, високий зріст і гармонійно розвинена статура.
* Висота в холці: 162–165 см.
* Голова: пропорційна та масивна.
* Шия: довга з високим виходом.
* Холка: висока.
* Спина: пряма.
* Грудна клітка: глибока і широка.
* Ноги: правильної форми з добре розвиненими суглобами.
* Масть: гніда, ворона та руда.
Відмінними рисами української верхової породи є їхня ошатність, витривалість, доброзичливий норов, енергійний темперамент, продуктивні рухи на всіх алюрах, розум та кмітливість.
В’ячеслав Сташевський, один із творців УВП, начкон Олександрійського кінного заводу №174 у 1967–1980 рр., головний суддя Львівського іподрому:
«Особлива місія коня є очевидною. Потреба у верхових конях, які володіють силою та витривалістю, швидкістю та красивою статтю, була завжди».
