Нещодавно побачила світ книга про історію села Секретарка, що у Кривоозерській селищній громаді Первомайського району Миколаївської області та історію міста Ладижина. На форзаці видання слова, що обпікають душу: «Світлій пам’яті воїна, мого сина Гвоздяниці Богдана Васильовича, завідуючого сільським музеєм села Секретарка, який поліг за Україну в російсько-українській війні. Його кредо: з Богом за Україну.» Ці слова належать Лідії Круглик, матері полеглого Героя, яка упорядковувала книгу “Сестра Ладижина- село Секретарка на Миколаївщині”.
Лідія Петрівна розповідає про подію
«Вихід книги про наше село це й пам’ять про сина, Воїна, захисника Гвоздяниці Богдана Васильовича , який 16 років присвятив роботі у сільському музеї нашого села і допомагав мені в упорядкуванні книги та розробці символіки села.
15 травня в історичному музеї міста Південноукраїнська відбулась презентація книги Петра Войта та Лідії Круглик “Сестра Ладижина- село Секретарка на Миколаївщині” видавничий дім “Бук Друк” м. Житомир. Книга видана за фінансової підтримки міста Ладижин і є першою ластівкою в серії “Моя Миколаївщина”, яка заснована в 2026 році. На святі книги були присутні гості з Вінниччини голова спілки письменників Вадим Вітковський, краєзнавець, письменник з міста Ладижин мій співавтор виданої книги Петро Войт, представник видавництва “Бук Друк”, та письменник краєзнавець з міста Миколаєва Олександр Лагошняк. Дійство проходило в теплій, сердечній атмосфері. Лунали щирі слова на адресу авторів і звичайно були подарунки – книги для нас авторів та наших музеїв, нашої делегації. Працівники історичного музею міста Південноукраїнська зустріли гостей і провели захід на висоті. Щира подяка виконкому міста енергетиків Південноукраїнська за організовану зустріч та подарунки!





Дякую вінничанам за таку титанічну роботу і своєму співавтору Петру Войту. Ніщо не буває випадковим і наше знайомство привело до народження книги про історію міста Ладижин та його меншої сестри села Секретарки. Майже 200 років тому відбулось польське повстання учасником якого був пан Сабанський власник сіл на Вінниччині. За протидію царату в нього було забрано його власність та передано у власність держави, а населення вислано у села в яких будувалися фортечні укріплення – секрети, секретні місця. Так частину населення з Ладижина, Губника та інших висилели в наше село, яке нині має назву Секретарка. Чоловіки проходили службу в нашому фортечному укріплені. Поблизу села по річці Кодимі був кордон з Туреччиною.
Одна з частин нашого села називалась 2 сотня саме там і проживали переселенці з міста Ладижина. Одне з прізвищ, яке фігурувало в селі було Ладиженський, що прямо вказує на зв’язок з місцем проживання тої чи іншої людини. Прізвисько стало прізвищем.
Свято книги приурочене Дню музеїв, яке святкують 18 травня. Емоцій багато! Такі зустрічі надихають на нову роботу. Книга збереже пам’ять про Історію села Секретарку для наших дітей, онуків».
Про материнську любов і молитву



Читаючи розповідь Лідії Круглик, згадалися слова Ірини Магац: “Є біль, який не кричить…Він приходить із квітами на цвинтар, із мовчанням у День матері, зі сльозою, схованою поміж пелюсток. Та любов матері не знає меж — вона долає навіть небо, щоб торкнутися своєї дитини молитвою.”
Саме про це – у поетичних рядках, які народжуються у материнському серці поетеси Лідії Круглик:
Синочку, любов свою віддала я тобі
Молилася так ревно Богу,
Щоб захистив життя твоє зберіг
Та постелив на небо він захиснику дорогу.
Моя любов не згасла сину ні!
Вона з роками не зникає
На небо лине, щоб світло було там тобі
Мати і на відстані дитину словом обіймає.
Наталія Терещенко за матеріалами публікації Лідії Круглик
![]()





Дякую, за пам’ять про сина!
Дякую пані Терещенко за поширення висвітлення такої події, як вихід в світ нашої книги