Таке може трапитись лише в Україні: рейдери, яких зараз судять за підробку державних актів на землю й спробу захопити 1500 га землі в Первомайському районі Миколаївської області, розпочали повторну спробу заволодіти цією землею – за допомогою прокурора, який підтримує державне обвинувачення в суді.
Про це у своєму Телеграм -каналі пише військовий, журналіст Володимир Бойко.
У 2012 році рейдери виготовили фальшиві державні акти на 1500 га землі колишнього колгоспу «Шлях Леніна» в Первомайському районі Миколаївської області, яка була розпайована та передана в приватну власність селянам ще в 1997 році. Державні акти були виписані на ім’я неіснуючих або померлих людей та співробітників бюджетних установ м.Первомайськ, після чого фіктивні «власники», так би мовити, передали цю землю в оренду ТОВ «Партнер-Агро», яке було спеціально зареєстровано під цю оборудку.
18 червня 2013 року всі засоби масової інформації України облетіла звістка, що в Первомайському районі Миколаївської області озброєна банда намагалась захопити 1500 га землі, яка вже багато років перебувала в приватній власності, та зібрати врожай ячменю. Керували бандою рейдерів тодішній начальник управління нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та слідства, прокуратури Миколаївської області Юрій Марченко, якого генпрокурор Пшонка пізніше призначив заступником прокурора Хмельницької області, та його батько Микола Марченко – генерал-майор міліції у відставці, колишній начальник УМВС України в Херсонській області та колишній перший заступник ГУ МВС України в м.Києві, що на початку 2000-х років керував столичним УБОЗом.
Привезла в село озброєних «тітушек» директор ТОВ «Партнер-Агро» адвокатеса Оксана Валешинська. «Тітушек» Валешинська найняла в Києві – як невдовзі з’ясувалось, раніше їх вже використовували для нападу на Окружну виборчу комісію в Шевченківському районі столиці під час парламентських виборів 2012 року.
Напад бандитів селянам вдалось відбити, а невдовзі в країні помінялась влада і в 2014 році я звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки йшлося про діяльність людей з оточення колишнього генпрокурора Пшонки, справу прийняло до провадження Управління (згодом – Департамент) спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, яке в листопаді 2017 року направило до суду обвинувальний акт щодо Валешинської, а в січні 2019 року – щодо батька та сина Марченків.
Так трапилось, що справа по обвинуваченню Валешинської (кримінальне провадження №42017000000003320, справа 484/4039/17) слухається в Корабельному районному суді м.Миколаєва, а батько та син Марченки опинились на лаві підсудних у Заводському районному суді м.Миколаєва (кримінальне провадження №42018000000003062, справа №484/574/19). Наскільки успішно Марченки вирішують питання в цьому суді свідчить хоча б та обставина, що колегія суддів (справа слухається «трійкою») 10 вересня 2025 року закрила справу «по строках». Але прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури Сергій Бороденко, який підтримує державне обвинувачення, подав апеляційну скаргу і 3 березня 2026 року ухвала про закриття провадження була скасована як незаконна. Напевно, виправдувальний вирок Марченки вже купили і їх не влаштовує мотив закриття справи.
На фото: цих озброєних «тітушек» рейдери привезли з Києва в Первомайський район Миколаївської області 18 червня 2013 року для захоплення землі. З рушницею в руках – борець греко-римського стилю, срібний призер чемпіонату Європи, майстер спорту України міжнародного класу, засуджений за участь у цьому рейдерському нападі до 4 років позбавлення волі, Костянтин Стрижак.
Втім, прокурор Бороденко тільки по парних днях бореться з рейдерами. По непарних – він разом з Марченками та Валешинською намагається повторити події 2013 року й захопити 1500 га з підробленими державними актами, які Валешинська колись виготовила на ім’я неіснуючих людей або працівників бюджетних установ Первомайська.
Не знаю, кому спала в голову ця ідея – прокурору Бороденку чи обвинуваченим у рейдерстві – але під процесуальним керівництвом Сергія Анатолійовича в поліції торік за заявою рейдерів було зареєстровано кримінальне провадження №12025150000000903 за ч. 3 ст. 197-1 КК України (самовільне заняття земельної ділянки). Згідно з фабулою справи, погані люди відібрали в батька та сина Марченків і адвоката Валешинською 1500 га землі, за спробу захоплення якої їх зараз судять, і побудували на цій землі зерносховища.
Оскільки прокурор Бороденко має перелік людей, на ім’я яких рейдери в 2012 році виготовили фальшиві акти на землю, він тепер щодня, коли не зайнятий в справі по обвинуваченню Марченків, посилає слідчих поліції в Первомайськ, де слідчі зустрічаються з фіктивними власникам й диктують їм заяви про визнання потерпілими.
Окрім того, прокурор Бороденко, на прохання рейдерів, державне обвинувачення щодо яких він підтримує в одному провадженні, в іншому провадженні організував вже чотири огляди зерносховищ, які були побудовані на землі, за спробу захоплення якої рейдерів зараз судять.
Ось ухвали слідчого судді, винесені на клопотання слідчого, погодженого з прокурором Бороденком:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/134671930
https://reyestr.court.gov.ua/Review/134671931
https://reyestr.court.gov.ua/Review/134671932
https://reyestr.court.gov.ua/Review/134671933
Якщо хто сумнівається що прокурор, який допомагає Марченкам – це та сама людина, що підтримує проти них державне обвинувачення, наводжу фотокопію однієї з ухвал.
Як ми пам’ятаємо, герой безсмертної повісті Бабеля цікавився, де ж закінчується поліція та починаються злодії. На що мудрі одесити йому відповідали: злодії якраз і починаються там, де закінчується поліція. А в нашому випадку – рейдери починаються там, де закінчуються прокурори.
Зрозуміло, що не зі своєї ініціативи прокурор Бороденко взявся допомагати батькові та сину Марченкам, обвинувачення щодо яких він підтримує – це неможливо без прямої вказівки керівника Миколаївської обласної прокуратури Ігоря Домущея, який раніше працював під керівництвом Марченка-молодшого. Але є нюанс. Ігор Валерійович, наказуючи Бороденку допомагати рейдерам, не звернув уваги на те, хто є заявником у кримінальному провадженні по обвинуваченню Марченків.
Тож доведеться мені відвідати наступне судове засідання й розповісти прокурору Бороденку про сумні перспективи керівника Миколаївської обласної прокуратури.
Якщо так, вже геть здавна, тягнеться ця справа щодо того – кому належить та земля, то на ту землю у її тодішніх чи сучасних власників чи володільців повинний бути документ.
Якщо ж та земля розподілена була на кількох власників, то мало б бути й кілька документів про право власності на землю чи її оренду.
Якщо у когось чи у всіх власників чи орендаторів виявились документи, за якими документи їм землю не умисно складались та передали землю з порушеннями діючого порядку, то це судова звичайна цивільна чи адміністративна справа про визнання недійними офіційно видавних актів (свідоцтв) про право власності на землю, або – недійсними договорів оренди землі.
Підробка документів, за якими земля виявилась у власности чи в оренді у певних осіб, дійно може означати, що то є крмінал, злочин.
На те є прокурорські і слідчі органи, якщо у них на те вистачало чи вистачає компетенції та бажання.
Виходить напрошується висновок:
якщо на протязі такого тривалого часу (кілька років) товчуться навколо тієї землі, особи (юридичні, фізичні), які, кожен по-окремості чи укупі, вважає ту землю своєю, то у нас просто на всіх рівнях державної, судової влади, наглядово-слідчої просто або її безладність, безпорадність або щось ще.
А от журналістам займатись некомпетеними писанинами навколо таких тем та ситуацій було би не слід, бо можна й в халепу попасти: ВЛЕТІТИ В ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА НА ПИСАТЕЛЬСКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЩЕ БУТИ ЗОБОВ’ЯЗАНИМИ ВІДШКОДУВАТИ ЯКІЙСЬ ОСОБІ ЧИ ОСОБАМ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЯКА У ТАКИХ СПРАВАХ МОЖЕ ВИРАЗИТИСЬ У ЗНАЧНІЙ 5-6 -ТИ ЗНАЧНІЙ СУМІ.
Так що одна порада журналистам: Дочекатись вирішення справи (цивільної чи кримінальної) на найвищих рівнях судових влад, у тому числі у Евросуді.
А направляти селян на вирішення земельних питань з дрюччям, оглоблями, габлями та гатити по гергошах, макітрях опонентів, у присутності правоохоронців міліції/поліції, – то є дикість у проголошеній демократичною державі.
Справа може закінчитись для когось розбірками в ДБРі.
Та й взагалі скільки ту землю “ничійну” можна мордувати. Вона працювати повинна на народ України, бо ж земля і все таке природнє належить народу України, а не окремим її владам, чиновникам чи підіприємцям.
За Законом України ще з 1992 року, десь і таке писалось, землю, коли ділили чи роздержавлювали, повинні були надати кожному громадянину по 2 гектари, а працівникам селянських господарств і їх пенсіонерам по розпайовці по надавати мали і надавали по 5,6,7, навіть он в Ново-Одеському районі і по 20 гектарів.
Тобто, в залежності від того скільки землі господарством оброблялось та скільки селян, у тому числі пенсіонерів в господарстві було на праці.
І майно спільне між селянами (трактори, автомашини, сіялки-віялки та інше і будівлі господарські, і культурні) повинні були чесно, за заслугами поділити.
А вийшло шо ?
Неселянський народ просто наманали на землі, (в сенсі не надали навіть і по 0.5 га.), бо в 1995 році, за здається кучсівського президенства, прийняли новий Закон, за яким про право всіх українців на землю питання зам’яли), та й селянам же техніку, будівлі поділіли дуже часто з обмахом.
За проголошеними ж прожектами кожен селянин масово мав стати фермером, розвиватись, багатіти, самостійно обробляючи СВОЮ ВЛАСНУ ЗЕМЛЮ.
І багато таких фермерських хазяїв у нас появилось ? Питання риторичне.
Земля селян перейшла до тих, хто на той момент вже мав багатенько грошиків та зв’язків з владою.
І багато таких у нас хоч б у районі чи навкруги процвітаючих фермерів образувалось ?
Зовсім не масово. Може з десяток набереться.