“Подарунки від дітей принесли найбільше радості”. Помічники батальйону “Фенікс” поділились враженнями від візиту на передову

У неділю, 19 червня, в Первомайськ повернулася група, яка здійснювала доставку речей та продуктів для бійців 3 батальйону 79 аеромобільної бригади.
Підрозділ 30 квітня цього року потрапив під прицільний ворожий обстріл. Це відео бійці відзняли одразу після обстрілу. На кадрах видно, як ще димить знищена техніка. В купах плавленого металу вже практично неможливо упізнати БТРи та інший спецтранспорт.

На щастя, особовий склад не постраждав. Але у вогні було знищено всю техніку та майно військових. Бійці залишилися без засобів для існування. Тоді, за ініціативи волонтерів, і зокрема Олександра Нікітіна, який служив в цьому підрозділі і був демобілізований після кількох контузій, було зібрано перший гуманітарний рейс з продуктами та інструментом.

– С первого мая по 9 мая мы собрали первый конвой, 9 мая повез Игорь Городнюк туда, мы собрали около 10 тысяч гривен, со всего мира по чуть-чуть. Купили им генератор, купили бензопилу. Приготовили продукти и отправили туда, непосредственно в Марьинку, – розповів Олександр Нікітін.

Одразу після першого рейсу, почався збір решти необхідних речей та продуктів для ще однієї поїздки. Левову частку допомоги надав народний депутат Аркадій Корнацький. Це і транспорт, яким здійснювалась доставка, і дизпаливо, і продукти та обмундирування. До процесу приєдналися Первомайська та Арбузинська районні адміністрації. Як розповів заступник голови первомайської райадміністрації Володимир Рябченко, який супроводжував вантаж, значну допомогу надали сільхозвиробники району. Так само фермерські господарства відгукнулися і в Арбузинському районі, повідомив Олександр Палій – керівник райдержадміністрації, який також відправився на передову.
За кермо мікроавтобусу з вантажем сів Олександр Нікітін. Майже 800 кілометрів дорогою до місць, де проходив службу і втратив здоров’я, говорить, долали змішані почуття:

– Мысли разные посещали. Однозначно сказать невозможно. Как бы и ностальгия появлялась и сожаление, так как некоторые ребята воюют, а ты не можешь. И корпоративная солидарность, боевое братство. В очередной раз можно было понять что в жизни творится, пересмотреть ценности. Ценности, которые здесь актуальны, они не актуальны там. Материальные ценности там имеют второй план. На первом плане – ценность жизни, ценность спасения жизни. Понимаешь все по другому.

Від побаченого в “сірій” зоні представники районних адміністрацій залишилися під гнітючим враженням. Особливо, говорить Володимир Рябченко, вражають людські погляди – в них читається, що довелося пережити місцевим жителям:

– Слышать и увидеть собственными глазами то конечно, разница существенная. К Мариуполю подъезды были все в блокпостах. Но особенно поразило в самом Широкино что натворила война. Все разбито, побито все базы, которые люди строили. Тяжелые впечатления, конечно, остались.

На місці де зараз дислокується батальйон теж всюди сліди обстрілів. За кількасот метрів – ворожі позиції. В день приїзду в Широкине, розповідають візитери, було затишшя, а вже наступного – обстріл. Передати продукти, форму та засоби гігієни вдалося без перешкод. Та найбільшою популярністю серед бійців користувалися листівки та подарунки від школярів. Помітно було, говорить Олександр Палій, як хлопці сумують за домом:

– Мене приємно вразило, коли бійцями було розпечатано пакунок з дитячими малюнками і побажаннями. Як вони всі кинулися читати із сльозами на очах читали ці всі побажання. З кінецьпільської школи, здається, були передані ляльки-мотанки, і хлопці накинулися, на всіх не вистачало.

Як вже на місці розповіли військові, їм надходить допомога від волонтерів, щоправда, не в таких об’ємах. Число бажаючих надати допомогу на фронт помітно знижується. Проте розвідники не занепадають духом, а навпаки – збираються з силами. Говорять, на протилежній стороні від лінії розмежування помітно нарощується кількість озброєння, тому треба чекати чи то активізації бойових дій, чи то ворожого наступу. Втім відступати тут не збираються. Більшість бійців батальйну – добровольці, і говорять, на фронт пішли, щоб не допустити розповсюдження війни і зберегти спокій власних сімей. Високою ціною.

8,937 total views, 3 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code

.