Первомайчанка Тетяна Петренко в проєкті «Бентежні вірші 2022. Миколаївщина»

Тетяна Петренко –  місцева авторка, яка підтримала  літературно-мистецьку ініціативу «Бентежні вірші 2022. Миколаївщина».  Вона долучилася до проєкту з авторським  твором  «Може, сон наснився…». 

Про первомайчанку Тетяну Петренко

Народилася в місті Первомайську. Закінчила ЗОШ №1  Про себе розповідає:

У Харкові закінчила технікум, вийшла заміж за військовослужбовця, з ним багато їздила по світу. Вірші писала ще у школі – для себе. Але по- справжньому з 2015 року – коли в мене з’явився інтернет і ноутбук! Мій перший читач завжди – мій чоловік! Отримую іноді справедливу критику! Читаю своїй онучці – вона теж бралася за перо і виходило непогано! Свої вірші дарую людям – від душі!

Для мене велике випробування цей проєкт! Тим паче, що тематика в нього дуже близька для нашого часу – сльози, горе, віра і надія на Перемогу! І ще – я всі роки писала російською мовою, а з 24 лютого пишу українською! Ну якось так! Нічого видатного в моїй біографії творчої немає – дякую за запрошення на проєкт!”

До слів авторки додам, що серед студійців літературної спільноти  «Мовосвіт» у Бібліотеці-музеї Миколи Вінграновського, вона зустріла творчих однодумців та знайшла  їхню підтримку. Валентина Нємченко запропонувала  поетесі свій варіант перекладу одного з її російських віршів українською мовою. Твір  зазавучав по-особливому глибоко й зворушливо.  Тетяна Петренко почала писати українською, так, ніби робила це завжди.  Її вірші-роздуми, вірші-сповіді є щирими, зворушливими, добрими. Кожен твір – своєрідний етюд, в якому авторка правдиво й  емоційно змальовує довколишній світ. Усі його барви й відтінки знаходять щире відлуння в серці поетеси, відгукуючись яскравою літературно-художньою  палітрою.

До вашої уваги – відеоверсія  вірша «Може, сон наснився…»

Текстова версія твору “Може, сон наснився…”

Автор: Петренко Тетяна.

Читає: Петренко Тетяна

Ранок, як завжди, прийшов не спізнившись ні на хвилинку…

Звичайний, літній ранок.

Але для мене він не звичайний –

він ранок змарнованого і такого безрадісного літа.

Не можу я писати щось радісне,

не можу робити вигляд, що нічого не відбувається у моїй країні!

Доки війна страшна нищить наші міста і села, вбиває людей, приносить багато лиха, вірші мої не можуть бути ніжними і красивими! Війна – дуже некрасива, огидна і жорстока!

               *          *        *

Може, сон наснився, сон страшний мені,

Що в країні лихо, літо у війні…

Опалило полум’ям хлібний колосок,

А крізь чорне згарище, пташки голосок…

 

Опалило пір’ячко, не в змозі літати,

Бідолашна пташка має помирати.

А у полі житньому  дим стоїть стіною –

Хліб священний спалено клятою війною…

 

Може, сон наснився, сон страшний мені…

Але МИ незламні  на своїй землі!

І наступним літом оживе земля,

Золотим колоссям вкриються поля.

  1. 07 2022

Побажаймо Тетяні Петренко творчої благодаті в написанні  нових творів.

 

4,033 total views, 7 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code

.