Привіт тобі, ріко моєї долі!  Друге липня – Міжнародний день Дніпра

Щорічно в першу суботу липня, починаючи з 2003 року, відзначається Міжнародний день Дніпра – екологічне свято, присвячене одній з найвеличніших рівнинних річок, яка займає третє місце в Європі за довжиною і площею басейну.

Привіт тобі, ріко моєї долі!..

Ні, я себе не можу уявить

Без тебе, Дніпре, як і без тополі,

Що в серці моїм змалку тополить.

Цими словами наш знаменитий земляк Микола Вінграновський починав свій Двадцятий прелюд, 1959 року. Тепер ці слова належать кожному з нас, українців. І кожен може вимовити і відчути їх так щиро й глибоко, як відчував поет.

Краса Дніпра завжди привертала увагу й надихала поетів та письменників, літописців та мандрівників. Тому День Дніпра, у сенсі свята екологічного – є, як на мене,  надто вузькими рамками для цієї події! Достатньо торкнутися поетичних посвят Дніпрові, які залишили Тарас Григорович Шевченко, Олександр Олесь, Андрій Малишко…

Вперше Дніпро, який прадавні греки називали Борисфеном, згадує історик Геродот,  описуючи Скіфію. Ці записи датовані 450 роком до нашої ери. Відчуймо велич та красу славної ріки, яка вразила історика:

“Серед інших же річок Борисфен (Дніпро) найприбутковіший: він має найпрекрасніші та найрозкішніші пасовиська для худоби, чудову рибу у великій кількості, вода на смак дуже приємна, чиста. Посіви уздовж берегів Борисфена чудові, а там, де земля не засіяна, розстеляється висока трава. У гирлі Борисфена сама собою осідає незліченна кількість солі. У річці водяться величезні безкостисті риби під назвою «антакеї» і є багато інших чудасій …”

Саме з Дніпром пов’язана історія розвитку слов’янських народів. Як прикро й боляче, що сьогодні дві «гілки» цих народів вихлюпнули свою вікову ненависть до України і українців у найзлочинніший спосіб:  військової агресії й тероризму!

Згадується Дніпро і у “Слові о полку Ігоревім”, одній з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури, героїчній поемі кінця XII ст. В ньому Ярославна звертається до Дніпра – Славутича про допомогу:

Сумує, квилить, плаче рано

В Путивлі-граді Ярославна.

І каже: — Дужий і старий,

Широкий Дніпре, не малий!

Пробив єси високі скали,

Текучи в землю половчина,

Носив єси на байдаках

На половчан, на Кобяка

Дружину тую Святославлю!..

Напевно, найвідомішими рядками про Дніпро, які знає напам’ять чи не кожний українець, є уривок з твору “Страшна помста” Миколи Гоголя.

“Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркотить. Дивишся і не знаєш, іде чи не йде його велична широчінь, і здається, неначе увесь вилитий він із скла і неначе блакитний дзеркальний шлях, без міри в ширину, без кінця в довжину, плине і в’ється по зеленому світу. Любо тоді й жаркому сонцю глянути з височини і опустити промені у холод скляних вод, і прибережним лісам яскраво відбитися у водах…”   (Переклад Максима Рильського)

А хіба можуть когось залишити байдужим пророчі слова Олександра Олеся?

Невільник, вбогий вчора ще,

Сьогодні — цар розкутий…

Дніпро! Хто бачив раз тебе,

Не в силі вже забути.

Зачаровує і надихає Андрій Малишко  чарівними рядками Київського вальсу:

«Знову цвітуть каштани,

хвиля Дніпровськ б’є… »,

разом з неперевершеною музичною  версією Платона Майбороди!

І знову притягує ніби магніт  поетична сповідь Миколи Вінграновського:

Привіт тобі, ріко моєї долі!..

Ні, я себе не можу уявить

Без тебе, Дніпре, як і без тополі,

Що в серці моїм змалку тополить.

 

І навіть в цю запівнічну годину,

Коли б, здавалося, переді мною світ,

Переді мною всесвіт і політ

Думок і почуттів у верховину, —

Я раптом надивляю Україну…

 

Хвилину тому був я чародій,

Титан, володар, бог тисячосилий!

Віки гортав я, плакав і радів,

Вмирав, народжувавсь і знов ставав я сивий,

 

Був простором мій лагідний папір,

Де я писав народами і рухав

Сонця, і Землю, і колони зір,

І час був мірою мого людського духу.

 

Як раптом вибухнуло серце!.. І на нім

Дніпрові хвилі всесвіт застелили,

І я позбувся мужності і сили —

Стою хлопчиськом в мареві яснім…

 

Шляхи і степ… вітри і вітряки…

Озимина, шипшина і тополі…

І спокій повнить груди і думки…

Мовчи, любові Мовчіть, буремні долі!

 

Мій світ стоїть мені уперше знові

І тихну я, і світ у тиші плаче…

Ми з ним удвох… ніхто нас не побаче,

Ніхто не захвилює нашу кров.

 

Прощай, любов, і зненависть, і горе!

Прощайте, думи! Щастя і жалі!

Мене до себе первозданне горне

Дніпророжденний світ мій на землі,

 

І хата моя біла, і криниця,

І ніжний борщ з картоплею на дні…

Прийдіть мені! Вернітеся мені!

Благословіть мене і посміхніться!

 

Благословіть!.. Обов’язком і правом

Я змушений свій зір перевести:

Переді мною смерті і заграви,

Концтабори, прокляття і хрести;

 

Зруйновані народи і стремління,

Поранені бажання і думки,

Запродані хвилинами віки

Злились в хорали миру і цвітіння!

 

Застугоніли армії галопи,

І їх натхненники, вчуваючи кінець,

Серця перекопали на окопи

І захищаються з покопаних сердець!..

 

Не сплять всі партії, всі уряди не сплять,

Не спить трава і пам’ятники теплі,

Не сплять доріг зелено-сиві петлі,

І час не спить, щоб вирок підписать!..

1959

Любий наш Дніпре! Навіть у третьому тисячолітті тобі доводиться бачити кров, сльози, вибухи, страждання. Ще й досі  твоє гирло оскверняє орда нелюдів. Мужайся, міцно тримай свої плечі під тягарем війни. На тебе рівняється Україна, тебе знає й поважає увесь світ. З Міжнародним днем Дніпра тебе й  усіх нас. Нехай кожна Дніпровська хвиля надихається й живе  рухом  до перемоги.  Збуваються пророчі слова Миколи Вінграновського і “час підписує вирок” злочинцям 21 століття.

 

Н. Терещенко

Фото: з відкритих Інтернет-джерел

 

1,669 total views, 7 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code

.