Крім усього іншого слід зазначити, що фермерські закони, як і багато інших українських законів, приймалися «незалежними» українськими можновладцями чітко одразу після прийняття аналогічних законів у Росії.

В РФ перший закон про фермерство прийняли в кінці 1990-го – в Україні 20 грудня 1991-го. Кабмін України тоді на цілий рік затягнув «творче опрацювання» російського зразка. Навіть спеціальну Постанову з цього приводу приймав у серпні 1990-го, і тільки після того вніс фермерський законопроект до Верховноі Ради.

Зате в 2003-у вже не зволікали: в РФ нову редакцію закону про фермерство затвердили в кінці травня 2003-го, в Україні вже через три неділі, 19 червня.

Цей «ліричний відступ» лишній раз показує, ким насправді є наші «реформатори».

А тепер власне про «фермерську реформу».

Вона з тріском провалилася, тому що здійснювали її не з метою якомога розумнішого реформування колгоспно-радгоспної системи сільського господарства, а з тими ж шкурними політичними й корупційними цілями, що і всі інші реформи.

Звичну для селянства колективну форму господарювання, замість того щоб грамотно трансформувати у ринкові корпоративні форми із збереженням усіх майнових прав та інтересів селян, знищили, створені за десятиліття тяжким селянським трудом земельно-майнові комплекси порвали на шматочки і прирекли на руїну.

Злодії при законі, тобто політики й чиновники, перетворили «фермеризацію» на ще одну політичну і фінансову кормушку для себе, в прямому і переносному змісті витиснули з теми фермерства все, що могли. Відсотків дев’яносто реальних фермерів давно розорилися, ті хто ще існує перебувають у хронічно кризовому стані, багато з тих ФГ, які так називаються, насправді не є такими по суті.

Оце вам об‘єктивно про фермерство до цього облудного свята – Дня фермера.

Грабіж селян і знищення села продовжується.

Детальний аналіз цієї теми буде окремо.

Аркадій Корнацький, юрист, політик, народний депутат України.