Слово

Питаєш, друже, чим живу?

Живу я словом.

Воно підкаже наяву,

Безпомилково.

У чому істинний твій рух

До правди-мами,

Завжди підтримає твій дух

Двома словами.

Спокійно йдем, бо з нами Бог

І Україна.

Вони піднесли тебе вдвох,

У світ, як сина.

Не бійся праці у житті –

Душа відкрита,

Остерігайся лиш путі,

Що до корита.

Слово тебе не підведе,

Завжди з тобою,

Всечасно рідне і тверде

Замість набоїв!

Григорій Усатюк

***

Із болю виросли нечувані слова

Вітри здійняли аж до неба тугу,

І забриніла пісня в пам’ять друга,

Відчула, жити треба, бо жива.

 

Мабуть на те дано мені життя,

Щоб я без тями закохалась в слово,

Щоб пульсували ще потоки крові,

Побачити Вкраїни майбуття.

 

Коли така є ціль, то як не жить?

Все треба подолати, все осилить.

І біль і радість – все піснями вилить.

Ї щось ще небувале сотворить.

І поки джерело у серці б’є,

Тобі, мій край, усе життя моє!.

Галина Педченко

 

***

Поезія – безмежне поле

І годі там шукать порядку.

Засіять хоч маленьку грядку,

Доможи-но, добра доле!

 

Хай слово квітом заквітує

Сльоза — перлиною в пелюстках,

Хай проясняться душі людські,

І серце серця поклик чує.

 

Я ж грядку засівати буду

Допоки думка птахом б’ється,

Допоки пісня його ллється,

Я слово слатиму між люди.

Лариса Лисогурська

 

Слово

Воно прийшло до нас від Бога,

Воно й саме було як Бог.

І з ним ми вийшли на дорогу

З печер, із хащів та барлог.

І, завдяки йому, згадали

Про суть, призначення та сенс

Свого народження. І стало

Воно в нас піснею пісень.

Глибинним поштовхом прелюдій

Усіх найкращих наших дій.

…………………………………………

Дволиким Янусом облуди

І лжесвідоцтвом у суді.

…………………………………………..

Як Соломонова печатка,

Мов птах, що в небі і в руці,

Воно стояло на початку.

Яке ж стоятиме в кінці?

Наталія Терещенко, 1996.

 

***

Читав я твого вірша. Схаменися!

Клянусь тобі до самого кінця,

Хоч в лоб мені, шановний, дулом вприся,

Скажу, шо зіпсував ти папірця!

 

Ні! Тема гарна, рими бездоганні,

Чотиристопний дактиль, мов струна

Сподобалось, сміливі запитання.

Думки гарячі в серце доліта.

 

Епітети, метафори, звороти.

Усе, як книжка пише, молодець!

Не гляну більш твої рядки я доти,

Допоки на російській,  хай їм грець.

 

Нічого я не маю. Пане, досить.

Повторюю я.  Досить холуїв!

Асимулянт російською голосить.

Я чути хочу український спів.

Василь Монастирний

 

Наталія Терещенко

5,564 total views, 3 views today