Група активістів міста Первомайська на чолі з краєзнавицею Тетяною Хмарою виступили з ініціативою присвоїти Олексі Різниківу звання «Почесний громадянин міста Первомайська». Молодці! Почесно для Первомайська!

Кілька слів про пана Олексу. Чим приваблює його творчість і його особистість?

Я б виокремила  риси, котрі не лише приваблюють, але й надихають, послуговуючись своєрідним  творчим взірцем для сучасних авторів.

• Щирість. Поет абсолютно не прагне зобразити себе героєм, незламною брилою чи непорушною скелею. Він далекий від нарцисизму чи споглядальності. Не соромиться відверто передавати читачеві природний для звичайної людини стан розгубленості, відчаю. Але не для співчуття, а заради справедливості і відтворення правдивої картини. Щоб пройти жорна репресії, в’язницю і табори, як покарання за патріотизм і вийти незломленим, зрілим автором – треба мати і волю, і характер, і гарт.
•  Самовдосконалення  та працездатність. Завдяки своїй волі, таланту, невтомній душевній праці, поету вдається піднестися над суєтністю  життя до рівня філософського осягнення часопростору.
•  Виваженість. Олекса не любить багатослів’я. Кожне слово має вагу і глибокий зміст.
•  Художня самобутність: традиційні засоби українського художнього образотворення інтегровані з поетичною мовою сучасності.
• Діяльний патріотизм. Любов до рідного слова і України в поезіях Олекси  не є декларацією. Ці почуття підкріплюються діями.
• Передбачення майбутніх подій. У багатьох творах поет описує події, які з дивною  регулярністю потім справджувалися.
  

  Олекса Різників в читальній залі Міської бібліотеки Первомайська

Пропонуємо нашим читачам кілька віршів Олекси Різниківа, написаних в різні часи – від 1972 до 2919-го.

Олекса РІЗНИКІВ. Вірш “Козацькій Одесі”

Дерибасівська — це Європа,

Рішельєвська — це теж вона!

Твої вулиці, ніби стропи,

До Європи припнули нас.

По Марсельській собі гуляю,

На Французькім ковтну винця,

Душу гордістю наповняє

Європейськість твоя оця.

З волі Божої так відбулось,

Що й з ліхтариком не знайдеш

Магаданських, сибірських вулиць,

І рязанських бульварів — теж!

Україна в Європу лине…

Ти ж, Одесо, — Європа є!

Хай прислужиться Україні

Європейське єство твоє!

22.01.2019 р.

 Хутір «Надія». Столиці українського театру

Як тебе звати, місто? – Кропивницьк?

Карпенко-Карівськ? Мов, Кіровограде!

Упавши ниць, з найглибшої з криниць

ковток води приймаю в душу радо.

У тій криниці – сльози молодиць,

і піт, і кров, що цибеніли градом

з козацьких жил, із парубочих лиць –

всіх, що несли Вкраїну, ніби ладо

на голім серці між торги і зради,

між перекинчиків, між тисячі пивниць,

між хліб і сіль навколишніх столиць,

куди – не знати. Тільки би не втратить!

З твоїх зіниць нам світить блиск зірниць,

Садовсько-Саксагансько-Каро-граде!

1986 р.

***

Зима мина. Озимина

новим життям зазеленіла,

зеленим килимом покрила,

Граки гуляють по ланах.

Грачихи прочищають крила

і горла. Пісня їх луна

якась уривчата, сумна,

як вид козацької могили,

що у степу стоїть одна,

кругом об’орана, похила,

немов оголена спина,

яку шпіцрутени побили…

Але – росте озимина

і криє-гоїть рани-схили!

1972 р.

Більше дізнатися про творчість поета, почитати його вірші можна в бібліотеці АртХабу Вінграновіський. Ласкаво просимо! А також чекаємо на візит самого Олекси Різниківа до артпростору Миколи Вінграновського,  земляка, друга, побратима по перу.

Наталія Терещенко, голова художньої ради АрХабу “Вінграновський”

7,575 total views, 3 views today