Щедрий вечір, або Маланка

13 січня українці традиційно святкують Щедрий вечір — переддень  Нового року за старим стилем, який у народі ще називають святом Маланки. Воно вважається  народним святом і своїми коріннями  сягає ще дохристиянських часів. На відміну від сучасного Нового року святкування Маланки та  Василя славиться своїми народними обрядами, повір’ями та багатою історією.

 Наші предки вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток і добробут на весь рік. А ось  друга назва Щедрого вечорасвято Маланкипоходить від імені преподобної Меланії, чий день за церковним календарем припадає саме на 13 січня. Однак на думку українських етнографів, свято Маланки своїми коріннями сягає ще дохристиянських часів, про що свідчить і давньословянський фольклор.

Згідно зі стародавньою легендою, у богині кохання Лади та бога всеєдиної гармонії Ладо була донька Миланка (або ж Маланка, Меланка, Меланія). Одного дня її викрав лихий змій і запроторив до підземного царства. З полону чарівну Миланку звільнив богатир ВасильБезпальчик, за якого вона і вийшла заміж. Так і повелося у наших предків напередодні Нового року вшановувати Маланку, як символ Місяця, а у сам Новий рік святкувати день Василясимвол Сонця

І хоч ці свята сьогодні сприймаються більше як світські, а не релігійні, увечері 13 січня у церквах традиційно відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб подякувати Богові за вже отримані минулого року блага й попросити про нові на прийдешній рік.

Традиційно на свято Маланки до святкової вечері починають готуватися ще зранку. Приготування починається з варіння щедрої куті. Далі можна переходити до приготування інших смачних страв – це пироги, вареники, ковбаси, млинці. Важливо памятати, що уся їжа має бути дуже ситною, а ось готувати рибу вважається поганою прикметою, адже щастя з оселі може відпливти, як маленька рибка.

За святковим столом обовязково повинна зібратися уся родина. За традицією всі повинні бути одягнені у чистий одяг, попросити вибачення один в одного та у сусідів, щоб провести весь рік у мирі та злагоді з настанням сутінок по селу ходили щедрувальники. Вони переодягалися в ряжених: Козу, Цигана, Маланку (хлопець), Василя (дівчина). 

Прихід щедрувальників був доброю ознакою, тому їх запрошували до хати, де вони щедрували та влаштовували цілі вистави. Коза танцювала, а гурт виспівував: 

Де коза ногою – пшениця копою,

Де коза рогом – там жито стогом,

Де коза ходить – там гречка родить

Жито, пшениця – всяка пашниця.

Більше дізнатись про народні традиції  Первомайщини в Щедрий вечір   можна з книжки Клавдії Прокопенко «Родинне коло», яка знаходиться в музеї-бібліотеці Вінграновського.

                                                    Підготувала Антоніна Григоренко

Loading

.