Різдво у творчості Андрія Антонюка

Первомайськ – батьківщина двох Шевченківських лауреатів, двох видатних митців сучасності – Миколи Вінграновського та Андрія Антонюка. В їхній творчості – значне місце займає тематика рідного краю – Первомайщини. Обидва майбутніх генія жили на Богополі – так називається одна з трьох історичних частин міста, де зустрічаються дві ріки – Синюха та Південний Буг. Ходили до однієї школи 17, а їхні матері – до однієї церкви. Враження, отримані в дитинстві від довколишньої краси Побужжя й Посинюшшя, щедро підживлювали коріння творчості обох митців. Вінграновського – в літературі, Антонюка – в образотворчому мистецтві.

Видатний художник сучасності, наш земляк Андрій Антонюк

Про свою творчість Андрій Данилович говорив так

“Мій живопис стає продовженням материнської молитви за живих і мертвих, за злих і добрих, за весь світ наш… Я Бога запитаю: «Для чого я на цій землі? І дай мені відповідь картиною, щоб я людям це розповів». І більше нічого.

Свідченням божественного відгуку – є цикл картин Андрія Даниловича “Боже поле”. Так він називав свою малу батьківщину, де народився і виріс.

«Святий вечір на Богополі»

Андрій Антонюк Святий Вечір на Богополі

Андрій Антонюк Святий Вечір на Богополі

На барвистому килимі картини, що нагадує зоряне небо, проступають силуети сакральних постатей. В центрі композиції – Божа матір з новонародженим дитям. Усміхнене обличчя Богопільської Мадонни сяє щастям, а очі маленького Ісуса сповнені здивування. Від немовляти розповсюджується сяяння, яке наповнює усе довкруж біло-голубим світлом.

Праворуч бачимо волхвів у незвичайному розкішному вбранні, що вказує на їхнє царське походження. Над усіма височіє небесно-синій  купол храму на тлі повного місяця з золотим німбом. До неба тягнуться в молитві руки присутніх, крила янгола і помаранчово-блакитне полум’я лампад. Трохи поодаль ліворуч – силует віслюка, котрий привіз Марію до Віфлієму.

Янгол у вінку, що несе світові звістку про народження божественого немовляти, простягає новонародженому корону. Крім Янгола й волхвів на картині зображені постаті двох жінок і чоловіка з чітко виписаними рисами обличчя. За Євангелієм від Іакова , вірогідно, це дві служниці та Іосиф. Ми не бачимо на картині стайні,  вола,  чи ягнят з пастухами. «Святий вечір» Андрія Данилюка розповідає нам не стільки про події у Віфлеємі, скільки про здійсненні дива – першої зустрічі Марії з дитям і входження  божественного у земний світ.

Можна годинами розглядати картину, поринаючи у світ  художніх образів Андрія Антонюка, де божествене і земне – це одне суще.  Полотно  «Святий вечір на Богополі» – це вираження релігійного сюжету засобами  наївного народного мистецтва, символіки експресіонізму та естетики модерну.

«Різдво на Богополі»

«Різдво на Богополі» –  картина, що вражає своєю гамою кольорів, створюючи настрій святкового піднесення і особливої благодаті. Художник обрав Боже поле як часопростір народження сина Божого для втілення християнського сюжету. Постаті жінок, обриси рослин, силуети тварин і птахів створюють на полотні фантасмагоричний світ, що поєднується з реальністю.

Андрій Антонюк Різдво на Богополі

Андрій Антонюк Різдво на Богополі

Трактування «Різдва на Богополі» – різниться від Євангельських одкровень про Віфлієм. Тут немає стайні, ягнят, пастухів, волхвів, що  вклоняються маленькому Ісусу. Лише постаті Мадонни з дитям і жінки-повитухи, котра ллє воду з глечика, готуючи купіль для новонародженого. Образ третьої жінки праворуч ніби зливається з довколишнім рослинним світом. Дуже зворушливий вигляд має така деталь, як босі ноги Діви Марії, рученята маленького сина, якими він обіймає матір. Матір турботливо простягає повитусі букетик  цілющого зілля для купелі.  Саме так купали в наших краях немовлят, у любистку, череді та інших цілющих травах.

В поклонінні божественому немовляті завмер увесь навколишній світ, як тваринний, так і рослинний. Це і круторогий віл, і дивовижні цісарки та голубки, і квітучі рослини райської краси. Глибокий символізм образів: небесна арка – як безкінечність Всесвіту, вода – плинність Життя, Земля – життєдайна сила і щедрість. Барвистий світ наповнений всіма кольорами веселки, а надто – розсипами золотих крапель різдвяного дощу. Картина випромінює особливе золотаво-сонячне сяйво, що ллється на землю і на все суще, тому притягує й не відпускає.

Для глядача, який не знає місцевої топоніміки, вибір такої яскравої золотої гами кольорів, що поширюється на весь простір, може здаватися незрозумілим. Адже за біблейською історією дійство відбувається вночі, і  саме сходження яскравої зірки – є провісником народження Христа. На полотні ж ми бачимо весняні сонячні барви полудня!

Але землякам Андрія Даниловича неважко здогадатися, чому митець обрав для картини «Різдво на Богополі» саме таку гаму. Адже Богопіль містяни завжди називали «сонячним» через його особливу локацію – між двома річками, ніби на підвищенні. Це місце завжди ніби на долоні освітлювалося сонцем, тому його назвали сонячним. А ще, саме на “сонячному” Богополі знаходиться пологовий будинок, де народжують жінки. Ось така реальність, якій митець знайшов місце у християнському сюжеті.

Полотна Антонюка про Боже Поле (Богопіль), де він народився і зростав – особлива сторінка його творчості. Творчий спадок художника, що входить до циклу Боже Поле, об’єднав сюжети,  глибоко близькі нашим землякам.

 

Наталія Терещенко, голова художньої ради АртХабу  Вінграновський

 

Loading

.