Де степ заграву в неба позичає

В обіймах догораючого дня,

Над хмарами, над обрієм, над краєм

Мчить силует блакитного коня.

Феноменальною і багатогранною в українській культурі є постать Миколи Вінграновського – письменника, актора, режисера, творця краси і добра. Незважаючи на широке визнання та славу, Микола Степанович завжди залишається людиною сердечною і щирою, і, куди б не заводила його доля, ніколи не забував свого коріння, що знаходиться на Первомайщині. 

Витоки духовності самого  письменника  передаються через епізоди біографії від народження, проживання в Богополі, обличчя його родичів, земляків-степовиків, його матері Зінаїди Олексіївни. 

Дуже трепетно ставився Микола Степанович до своїх наймолодших читачів. Книжка для дітей посідала у нього виняткове місце. У книзі «Кінь на вечірній зорі» він розповідає про своє дитинство та свої враження. 

«... я вже так близько стояв перед конем, і його губи так жадібно потяглися до солодкого, що я дав буряка йому з руки. Кінь надкусив, і його губи і язик якось болісно затремтіли… Він їв і не поспішав, мабуть, розтягував задоволення … А коли доїв – облизав мені руку…»

Твори  митця відрізняються своїм сприйняттям світу, глибокою символікою, точністю художніх деталей, гумором, незвичайною єдністю людини і природи.     

                                                                      Антоніна Григоренко,

                                                                      старший бібліотекар

                                                                       музею-бібліотеки Вінграновського

3,301 total views, 3 views today