Зимові свята і обряди

З прадавніх часів до нас ідуть настанови та життєва мудрість щодо устоїв нашого життя. Ця мудрість  закладена у звичаях, традиціях, обрядах, адже в них закодовані світовідчуття  та світосприймання народу.

Обряди охоплюють усе життя людини від народження до смерті. Сімейне  життя традиційно супроводжується різними обрядами та ритуалами, які  визначають певні етапи життя. 

Зимовий цикл  календарних свят  починаєтьсяч – 4 грудня, коли відзначається   свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Цей день у народі ще називають Третя Пречиста (що значить непорочна, незаймана). 

Згідно з церковними легендами, коли Марії виповнилося три роки, вона разом з іншими дівчатами увійшла до храму зі світильником. Первосвященник  узяв дитя на руки, поцілував і мовив: «Маріє, Господь звеличить ім’я твоє в усіх поколіннях, а в кінці днів пред’явить тобі ціну викупу синів Ізраїлю». Вимовивши це, він поставив дівчинку на третю сходинку храмового жертовника, де зійшла на неї благодать Божа. 

 У давнину довгими вечорами молодь збиралася на вечорниці, а старші господарі та господині — на посиденьки. Це були дуже цікаві форми громадського дозвілля, які виконували не тільки розважальну функцію, але й виховну.

На вечорницях  не лише співали, танцювали, але й працювали. Дівчата та жінки брали з собою вишивання чи в’язання, а деколи і пряжу, а чоловіки – лагодили взуття, плели корзини тощо. 

Щодо  хлопців, то їх громади у складчину збирали кошти, для того, щоб найняти музик, купити гостинці. Кожен парубок розпоряджався своїми грішми, заробленими під час хліборобського сезону. Більшу частину з них віддавали батькові, а певну суму залишали на розваги та інші юначі потреби. Дітей на вечорниці не пускали.

До цієї дати на всій території України прив’язано чимало прикмет і прогнозів, що свідчили про її важливе значення. Вважалося, що Введення відкривало собою зимовий святковий сезон. В народі говорили: «Введення прийде, свят наведе». В окремих регіонах України на Введення  господині обсипали  своїх корів конопляним насінням та змащували олією вим’я — «щоб давали багато молока». А «щоб була густа сметана» — варили з борошна густу киселицю і давали їсти коровам. Щоб ніхто не відібрав «живності», обкурювали своє господарство пахучим зіллям. 

Українські  селяни вірили,  що до Введення можна копати лопатою землю, а від нього до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирається».

 

                                                                                                               Антоніна Григоренко

                                                                                                               Старший бібліотекар 

                                                                                                       музею- бібліотеки Вінграновського

1,423 total views, 7 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code

.