Історія одного свята.
Для покоління, яке народилося після 1990 року, 7 листопада – це звичайний день тижня. А люди старшого покоління памятають його, як «червоний день календаря». В СРСР це була дата святкування Великої Жовтневої соціалістичної революції. Тепер, цю подію1917 року, історики називають жовтневим переворотом. Залишилися кілька країн на пострадянькому просторі, які продовжують її святкувати під старою назвою: Білорусія, Придністров’я і Киргизія.
Як святкували цей день в нашому місті?
Готувалися всі. Господарки варили холодці, пекли щось смачне. Робили прибирання вдома, в школах, на підприємствах. Неодмінно білили бордюри. Вивішували прапори і плакати. В Міському будинку культури, напередодні ввечері, – урочисте зібрання і концерт. Одна з шкіл неодмінно готувала привітання піонерів. Діти вчили віршики-монтаж, одягали урочисте вбрання. Довго чекали перед дверима в зал, поки дійде їхня черга виступати. Потім, під звуки піонерського горну, колони піонерів заходили в приміщення. В кінці привітання хором казали: «Завжди напоготові!». Як, поночі , 30-40 дітей будуть добиратися додому, вождів не хвилювало. Цей обов’язок лягав на плечі вожатої та вчителів.
Демонстрація
Вранці городяни чепурилися, вдягали обнови і йшли на демонстрацію. Несли портрети вождів, прапори, квіти. На трибуні стояли місцеві вожді і вітали демонстрантів помахом рук. Кожне підприємство, чи навчальний заклад, прагнули чимось виділитися: майстрували паперові квіти, замовляли єдину форму, стилізували автомобілі під броньовики і героїв революції. Після параду усі чимдуж розбігалися по домівках, бо там чекав накритий стіл. Збиралися великими компаніями. Гастроном в центрі навпроти стадіону був переповнений людьми. Хоча вибір продуктів був доволі бідний. Ось таке було святкування.
Спогади записала Терещенко Н
фото з домашнього архіву