Поезія серця і думки

Вінграновський Микола Степанович – поет, прозаїк, сценарист, кінорежисер, кіноактор народився 7 листопада 1936 року в м. Первомайську на Миколаївщині. Він  прийшов у поезію так, як приходять великі майстри. Музей-бібліотека Вінграновського у Первомайську зберігає книги всіх років видання.

Перші публікації М.Вінграновського  стали фактом народження поета, без досягнень творчості якого український літературний процес нагадував би книгу з вирваними з неї сторінками, де зав’язуються важливі лінії сюжету. Говорячи про поезію М.Вінграновського треба сказати, що це поезія серця і водночас поезія думки. В ній домінують почуття та настрої душі. Своєрідність і принадність поетичного словника.

М.Вінграновський творить свій особливий колорит, у якому багатство проявів життя, багатобарвність і багатозвучність світу. В українській поезії радянського часу було небагато перших поетичних збірок, які б знаменували собою появу яскравих індивідуальностей. Серед них збірка М.Вінграновського “Атомні прелюди” – книга, з якою пов’язується не тільки поява нового імені, але й цілого напрямку в розвитку поезії.

Часові інтервали між збірками М.Вінграновського значно більші, ніж у інших поетів. Друга збірка поета “Сто поезій” з’явилася у світ тільки через п’ять років після “Атомних прелюдів” в 1967 році, третя -“Поезії” (вибране з двох попередніх і нові вірші) – з інтервалом в чотири роки (1971). Основна тема творчості – історична доля народу, тривога за майбутнє людства в зв’язку з загрозою термоядерної війни.

Для героя лірики М.Вінграновського характерні відчуття внутрішньої свободи, розкутість думки, бажання взяти на себе відповідальність за все, що відбувається у світі. У формі складних ліричних асоціацій і алегорій поет утверджує думку про неминучість оновлення суспільного буття, про перемогу розумного, справедливого й доброго в людській душі і взаєминах людей.  В багатьох віршах М.Вінграновський показує природу в її вільностихійних і тривожних виявах, вічний рух і мінливість. 

Тут все! Тут Все! Тут птахів лиш нема.

Тут їх жують з капустою і хроном.

Мети нема. Її, як птиць, жують

Із простирадлами і тютюновим димом.

Тут жовч – не жовч. Тут жовч – і та мажорна

На звуках ніжності з мережі у мережу

Убрання в мову, як в одежу,

Тут не ганьба, не жах, а норма!

І хоч збірка побачила світ півстоліття тому, поезії в ній актуальні і в наш час.

                                                                  Старший бібліотекар музею-бібліотеки Вінграновського 

                                                                   Антоніна Григоренко

4,133 total views, 3 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code

.