Поліція сприяє злочинності. Знову на ставку може пролитися кров

На приватному ставку біля  села  Кам’яна Балка  Первомайського району  вже кілька місяців тривають  справжні баталії працівників ТОВ «Агрофірма Корнацьких», що виконують свої службові обов’язки, з грабіжниками-браконьєрами. Причина такого затяжного протистояння не нова – злочинців «кришує» поліція. 

Це поліцейське «кришування» вже призвело до того, що обнаглівші від безкарності грабіжники перейшли від усних погроз «убити або утопити» охоронців та рибоводів до нападів на них, до побиття та спроб відкритого застосування вогнепальної зброї.

Так, 2 травня мешканець Кам’яної Балки Валентин Шевчук у нетверезому стані і «бойовому» настрої приїхав на ставок, а коли почув від охоронців вимогу забратися геть, дістав  із багажника автівки заряджену рушницю і зготовився стріляти по людях. Тільки завдяки професійним діям охоронця, який зумів обеззброїти нападника, буквально в останній момент вдалося уникнути кровопролиття.

Нападника затримали, як завжди викликали поліцію, надали докази злочину …

І як завжди – повна бездіяльність поліцейських. Це у них така вже багаторічна  «традиція» – не тільки не зупиняти злочинні дії проти Агрофірми Корнацьких, а навпаки, ще й сприяти ім. Така «установка зверху». Зокрема від нинішнього начальника Миколаївського обласного управління поліції Шайхета.

«Стрільця» відпустили,  зброю не вилучили, а наступного дня, тобто 3 травня, «на розборки» з охоронцями на дамбу ставка прийшли вже понад двадцять його «корєшів» – теж із вогнепальною зброєю…

Звісно що знову викликали поліцію … І знову той же результат…

Більше того, під прикриттям поліцейських, нахабно ігноруючи і спротив працівників Агрофірми, і чужі права на ставок та рибу, озброєні бандити стали тягати рибу із ставка. 

Важливо те, що всі правопорушники, які є місцевими мешканцями, добре знають: ставок, який вони грабують, ніколи не був і не є ні державною, ні комунальною власністю – він приватний. Тобто діють умисно і з особливим цинізмом.

У свій час на його місці була господарська водойма  колгоспу «Світанок», споруджена на його кошти на його землі. На той час це була колгоспно-кооперативна власність. У процесі реформ колгосп «Світанок»  було реорганізовпно у КСП «Світанок», колгоспно-кооперативна власність стала колективною  власністю членів КСП. Яка була згодом розпайована.

На той час, правда, від ставка залишилося тільки замулене та заросле кущами й деревами місце, та дві частини примітивної земляної дамби. На початку 90-х ті ж мешканці Кам’яної Балки, що зараз вчиняють злочини на сьогоднішньому ставку,  розкопали її, злили воду, й до останнього хвоста виловили рибу. Ставок як об‘єкт колективної власності зберігся у вигляді цих руїн та в реєстрі об‘єктів власності КСП, і звісно що підлягав розпаюванню. Понад 90% майнових  паїв членів КСП «Світанок» було викуплено засновниками ТОВ «Агрофірма Корнацьких», в числі іншого майна і ставок.

Після викупу майнових паїв його було капітально реконструйовано, на що знадобилося, в перерахунку на іноземну валюту, понад 150 тисяч доларів США. Було здійснено  проектні роботи, проведено великий обсяг підготовчих робіт із розчистки ложа водойми від зарослів, земляних робіт із видалення намулу та днопоглиблювальних робіт, збудовано потужну дамбу із бетонним покриттям обводненої частини, водопропускні шлюзи тощо.

На місці, де водилися лише жаби та комари, появився красень-став…

Але ще цікавішим є … його цільове призначення.

Здавалося б, ставок і ставок, яке тут може бути інше цільове використання, крім рибоводства та риболовства …

Та не у цьому випадку. Корнацький Аркадій Олексійович, який був ініціатором і основним інвестором будівництва Кам‘янобалківського ставка, ще в кінці 90-х, створюючи в рідному селі Чаусово-2 сімейне агропідприємство, задумав зайнятися екологічними проектами, які рятували б наш безлісий степовий край від маловоддя та засух.

Шлях був очевидним – скрізь, де це можливо у балках між полями,  облаштовувати водойми і багаторічні насадження, та з‘єднувати їх між собою в цілісну «зелену» мережу. Щоб поверхневі води та лісочки сприяли притягненню атмосферних вод, щоб йшло  більше дощів, щоб степова звірина мала природне середовище для розмноження, мала де ховатися та годуватися …

Як на те, Україна саме в ті роки приєдналася до Європейської Конвенції із збереження природних середовищ існування, так званої Бернської конвенції, і зобов‘язалася створювати на своїй території так звану Смарагдову мережу.

Це було рівно те, що уявляв собі й про що мріяв Аркадій Олексійович.

Він почав здійснювати цю свою мрію, і перш за все реконструювати старі колгоспні ставочки, від яких на той час вже давно лише сліди та розруйновані гатки залишилися. Викупивши майнові паї колгоспників, потративши сотні тисяч доларів власних коштів, крім Кам‘янобалківського збудував також чималі Мечетнянський, Токарівський ставки, по 4-5 гектарів кожен, та низку маленьких, площею в кілька соток, водойм.

Збудували  також спеціальні «малявочники» – щоб мати власний зарибок для поповнення рибних запасів Бугу. 

Далі до справи було долучено сімейне агропідприємство. Взяли на роботу фахівців, стали згідно науки зарибляти ставки. Також подали  документи до Держрибгоспу на оформлення «СТРГ» на Південному Бузі. Це так званий Спеціальний режим ведення товарного рибного господарства. Задум полягав у тому ж, що і з створенням «Смарагдової мережі» – не заробляти на природі, а навпаки, рятувати довкілля вкладаючи власні кошти, навести порядок в акваторії водойм, зберегти в Південному Бузі анадромні види риб, в тому числі червонокнижних. І навіть відродити такі, що давно перевелися – до осетрових включно.

А також почати розчистку Бугу від замулення та заростання.

Про перипетії екологічних проектів Корнацького швидко не розкажеш. Вони продовжуються, попри всі негаразди і перешкоди, про це іншим разом. Наразі важливо усвідомити головне – Кам‘янобалківський ставок, як і всі інші  збудовані Аркадієм Корнацьким на місці бувших колгоспних ставків водойми, ніколи не був і не є державною або комунальною власністю – це приватний ставок. А риба є власністю ТОВ «Агрофірма Корнацьких», вона закупляла мальків, зарибляла ставки, годувала рибу, проводила всі необхідні  санітарно-ветеринарні заходи тощо.

Це великі кошти. І ніхто не має права порушувати чужих прав власності. А порушивши – понести відповідальність.

Друга важлива обставина – ставки Корнацьких не призначені ні для промислової, ні для любительської риболовлі, ні для масового відпочинку на їх берегах чи дамбах. Допускаючи перебування на ставку людей, службовці поліції грубо порушують Правила охорони життя людей на водоймах України, затверджені наказом МВС N301, не кажучи вже про вчинення інших грубих порушень законодавства, які вони вчиняють, покриваючи злочинців.

Не призначені ці ставки також для комерційного використання. ТОВ «Агрофірма Корнацьких» щорічно несе багатомільйонні витрати на їх утримання та використання за цільовим екологічним призначенням, і це планово-збиткова діяльність. Коли відповідно до технології наступає час ротації риб-біомеліорантів (так по-науковому називається риба, що розводиться у ставках), виловлена риба безоплатно роздається селянам.

Повторимося, всі ці обставини добре відомі і нападникам, і поліцейським.  Але й ті й інші нагло витирають ноги об законні права приватної власності, і по суті спільно грабують. Не тільки Агрофірму. І природу, і вас усіх разом, шановні читачі.

«Любителі риби», яких є всі підстави називати грабіжниками і розбійниками, погрожують і надалі чинити свавілля.

Поліцейські це чують і лише хихикають собі під ніс. 

Це не поліція, це якась «жертва реформи». Правопорядок після «реформи МВС» перестав існувати як явище. Принаймні на Миколаївщині. Замість правоохоронців маємо правоПохоронців. З величезними зарплатами. І з кримінальними «приробітками».

Навіщо на них переводити мільярди народних коштів, якщо вони не тільки не зупиняють злочинців, а ще й прикривають їх ?! Це питання до всіх нас, до президента, до керівників МВС…

Іван Гатило

5,736 total views, 3 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code