В 1972 році КДБ почав жорстокий розгром українських шістдесятників.
25 січня 1972 року, голова КДБ УРСР Віталій Федорчук надіслав до ЦК КПУ спеціальне повідомлення. Починалося так: «Цілком таємно. Товаришу Шелесту П. Ю. Доповідаємо про одержані слідчі й оперативні матеріали по справі «Блок». Генерал інформував про попередні результати арештів та допитів дисидентів, ув’язнених два тижні тому — то була перша хвиля найпотужнішої операції КДБ проти інакодумців. Масштабний удар по українській опозиції держбезпека готувала ще з липня 1971 року. При заведенні справи «Блок», було взято у перевірку 830 осіб, які проживають у різних областях республіки».
За нею розпочався другий етап – арештів, допитів, увязнень представників української інтелігенції. На які матеріали спиралося КДБ при висуненні підозр і обвинувачень? Передусім це були матеріали прослуховування і стеження за бельгійським студентом Ярославом Добошом, який прибув 29 грудня 1971 року до Києва із Праги. Усі пересування іноземця не тільки відстежили, але й таємно сфотографували. 4 січня 1972 року о 21 годині 20 хв. на підставі санкції прокурора Львівської області було проведено особистий обшук Добоша.
У нього знайшли фотоплівки із перезнятим самвидавом, фотографії Василя Стуса і в’язня Валентина Мороза, книжки, що здалися кадебістам підозрілими. На допиті Добош повідомив, що є членом спілки української молоді й мав завдання від керівника цієї організації Омеляна Коваля зустрітися з дисидентами, передати їм гроші, розпитати про нові арешти тощо. Тепер можна було подати дисидентський рух як інспірований та фінансований з-за кордону «спецслужбами імперіалістичних держав».
Арешт Добоша виявився поштовхом для початку операції. Ув’язнення у справі «Блок» тривали кількома хвилями аж до кінця 1976-го. Протягом п’яти років в Україні заарештували понад 200 осіб. Цією «зачисткою» КДБ поклав край руху шістдесятників і майже повністю розгромив інфраструктуру виготовлення та поширення українського самвидаву. Результати операції «Блок» виявилися жахливими для дисидентів.
Ось які вироки дістали згадані люди:
Євгена Сверстюка позбавили волі на 12 років, Данила Шумука — на 15, Василя Стуса — на 8, Івана Світличного — на 12, В’ячеслава Чорновола — на 9, Ігоря Калинця та його дружину Ірину Калинець — на 9 , Стефанію Шабатуру — на 8 , Олександра Сергієнка — на 10. Леоніда Плюща і Миколу Плахотнюка запроторили до божевільні…
КДБ продовжив стеження за однодумцями та друзями ув’язнених, у різні способи перевіряючи їх на лояльність. В донесеннях агентури все частіше згадувалися прізвища письменників Олеся Бердника, Віктора Некрасова, Бориса Харчука, Миколи Вінграновського, кінорежисера Сергія Параджанова та інших.
Про масштаби перевірок свідчить доповідна записка, надіслана Федорчуком новому керівництву ЦК КПУ в лютому 1973-го, коли минув рік від початку арештів:
«Наразі органи КДБ продовжують перевірочні заходи щодо 563 зв’язків об’єктів справи «Блок». Серед них 79 письменників (39 з них члени СПУ), 39 художників, 84 науковці, 68 викладачів навчальних закладів, 41 — працівники культпросвітустанов. Більшість із цих осіб проживає у м.Києві (258 осіб), Львові (119), Івано-Франківській, Тернопільській, Одеській, Черкаській та інших областях».
До людей підсилали підготовлених агентів, котрі інформували КДБ про настрої та наміри «підопічних». Вони також впливали на них в ідейному сенсі — одних утримували від рішучих дій, інших підштовхували до розчарування дисидентським рухом і публічного його засудження у ЗМІ.
В пулікації використані матеріали статті Станіслава Цалика, письменника краєзнавця.
Підготувала Н.Терещенко
Один коментар до “50 років тому почалася друга хвиля арештів українських шістдесятників”