У книзі «Маршал Вінграновський» серед спогадів про поета є 30 листів Миколи Степановича, адресованих близькому другу Володимиру Біляїву. Листувалися вони 14 років. Хоча більшість часу поета поглинала праця, він знаходив хвилинку, щоб написати другові, котрий проживав і працював у США, кілька слів про письменницькі справи, турботи і плани.
Оригінали листів були передані Біляївим рукописному фонду Інституту літератури ім. Шевченка НАНУ. В книзі «Маршал Вінграновський” ці листи надруковані з підзаголовком «З обіймів дружби» , 341-368 стор.
В даній публікації цитуємо кілька витримок з листа М.С Вінграновського за 19 травня 1995 рік. Микола Степанович пише:
«Всю оцю зиму і весну я сидів над «Манюнею». «Наливайко» іще не вийшов, хоча вчора у мене вдома був директор видавництва Ярема Гоян, він сказав, що роман має вийти наприкінці літа – початку осені цього року, а заразом Гоян приніс мені повний розрахунок-гонорар. І скільки б Ви, дорогий Володимире Івановичу, думали, я одержав за «Наливайка»?
ЗО млн. купонів, що в перекладі на долари – рівно 200 доларів (1 долар – 150 тисяч купонів). Господи! Якби не та копійка що я заробив восени з Вашою поміччю в США, я пропав би! Шість років я писав «Наливайка» на жінчиній зарплаті, а тепер вже три роки жду його виходу в видавництві. А ще ж я за нього отримав премію Антоновичів, а як же іншим письменникам, що не мають ні того, ні другого, що маю я?! Слава Богу, що він помагає мені і не за буває І милує.
Оті зернята динь і кавунів, що Ви насушили мені тоді у Вас на балконі у Вест Палм Бічі – і Доротея помагала, – я передав у Миколаївську область, у свої краї, в село Кримку. Двоє моїх племінників (Павлові -28 років, Сашкові – 24) взяли цієї весни в оренду по 5 гектарів землі. Того року 5 гектарів взяв на пробу лише Павло і посіяв баштан -кавуни: посіяв, зібрав, продав. Кавуни себе окупили, віддав колгоспу за орендовану землю борг, купив навіть собі власного тракторця на гусеницях. Тепер уже вони обидва – Павло, і Сашко – взяли в оренду кожен по 5 гектарв. Купили на 6 млн. купонів кавунячого зерна і почали сіяти. Я їм обом передав кавyнячі і динячі зepнята, що сушились тоді у Вас на балконі у Вест Палм Бічі. Тепер мої племінники посадять нікому не відомий і не знаний прекрасний сорт динь, з’явиться новий в Україні сорт – диня «Мексиканка». Або «Дороті». Як би Ви хотіли його назвати?…»
Бібліотека Артхабу Вінграновський завжди рада читачам, які прагнуть знати більше про нашого земляка, долучитися до його творчого спадку. Ласкаво просимо до читання!
Наталія Терещенко
