У НАТО – запросто

На відміну від лідерів прибалтійських республік Радянського Союзу, які повели свої держави по шляху справжньої, а не фейкової незалежності, керманичі України як були до 1990 року, так і надалі залишилися кремлівсько-лубянськими васалами.

Починаючи з Кравчука, який до самої смерті  купався у сяйві слави як підписант Біловезької угоди, що начебто припинила існування СРСР.

Насправді нічого вона не припинила і не могла припинити – бо не було у тих хто підписував цю угоду жодних повноважень на те. Навпаки, вони рятували Союз, просто перейменувавши його у Співдружність Незалежних Держав. Політичний формат практично той же, а дурням радість.

Цей «подвиг» Кравчука і всієї правлячої разом з ним в Україні «еліти» цією самою «елітою» скромно замовчується. Бо насправді це особливо тяжкий злочин проти українського народу, державна зрада, а не якесь позитивне досягнення.

Так що в Біловежжі Україна тільки крупно вляпалася – стала співзасновницею СНД.

Цього було досить, щоб відрізати Україну від Заходу. А заодно й від НАТО.

Бо що ж той Захід мав робити – подавати на Кравчука до якогось суду за те що він повернувся до них задом, чи відривати Україну від Москви, «мами політиків українських», силоміць ?

Далі все відомо: слухняне виконання протягом трьох десятиліть московських планів демілітаризації України, що вилилося у розграбування колосальних воєнних ресурсів Радянської Армії, успадкованих Україною від СРСР, та повзуча руйнація української державності. Завершальним  акордом якої стали початі у 2014 році Порошенком і завершені у 2022 році Зеленським  «реформи» згідно продиктованих Кремлем «Мінських угод».

Станом на кінець 2022 року конституційний лад в Україні було повалено, практично всі належні для легкої зовнішньої окупації умови були створені. Українською «елітою», під чуйним керівництвом з Москви.

Саме тому Путін напав – що належні для бліцкрігу передумови були в наявності. А не тому, що його хтось іззовні чи всередині РФ спровокував.

І якби не прорахунки командування «другої армії світу», не допомога країн НАТО, а головне – не масовий порив українців на захист Вітчизни і їх героїзм – погані були б справи.

Вони ще й зараз не дуже веселі, і після перемоги у війні перспектива «поганих справ» для України нікуди не дінеться.

Бо нікуди не дінеться РФ. І Путін нікуди не дінеться. Той що є чи якийсь інший – можливо ще гірший – не так важливо.

Тому без НАТО далі нам ніяк, вступити до НАТО Україна має негайно. За лічені дні, образно кажучи.

Реальний шлях для цього є один – об‘єднатися з Литвою і Польщею, членами НАТО і ЄС, у конфедеративну державу.

Основа є –  «Люблінський трикутник».

Нездоланних перешкод нема.

Слово за президентами – і відкриваймо  шампанське.  

Аркадій Корнацький, юрист, політик, народний депутат України VIII скликання