Ситуація з пасажирськими перевезеннями в Первомайській громаді досягла критичної межі. 2 квітня під головуванням першого заступника міського голови Дмитра Малішевського відбулося екстрене засідання профільної комісії. Перевізники виступили з жорсткою вимогою: переглянути тарифи, які не змінювалися з 2022 року.
Аргументи «на межі виживання»: Власники автопарків заявляють, що працювати за старими розцінками більше неможливо. Головні причини економічного колапсу:
-
Паливна криза: Дизельне пальне злетіло в ціні більше ніж на 33%, бензин — на 25%, суттєво подорожчав і газ.
-
Зарплатний тиск: Підвищення мінімальної заробітної плати збільшило податкове та фінансове навантаження на підприємства.
Закон на боці перевізників? Згідно з чинною методикою розрахунків, якщо вартість пального зростає на понад 10%, перегляд тарифу є обов’язковим. Наразі цей поріг перевищено втричі.
Позиція влади: Дмитро Малішевський зазначив, що комісія опинилася між двох вогнів. З одного боку — реальна загроза зупинки громадського транспорту через збитковість, з іншого — соціальний вибух серед мешканців громади.
Наразі триває «війна цифр»: влада вивчає надані розрахунки, намагаючись знайти компроміс, який дозволить автобусам вийти на маршрути завтра, але не залишить первомайців із порожніми кишенями. Остаточне рішення за результатами аналізу буде озвучено найближчим часом.
![]()





Якщо об’єктивно, то право ставити питання про підвищення проїзних тарифів перевізник/ки начебто й має/ють право, бо ПалМасМатер подорожчали.
Але чи обґрунтовано вони ті ПММ подорожчали майже у 2 рази, особливо соляра – це питання мабуть від тієї ж об’єктивності таки далекувате.Бо кожен торгівець ПММ, і оптовий , і роздрібний ціни на свій товар підвищують невідомо за якими правилами чи обгрунтуваннями.
Це у як недавню – давнину існувавшого, та й досі існуючого, бардака в країні, в економіці та інших сферах суспільного життя при вирішенні питань цін, тарифів – такі ціни, тарифи називалось взяти їх за принципом (рос. “франко – потолок”), а по народному – “виколупано з носу”.
І чогось приходить на думку, що чогось якісь певні господарюючі суб’єкти (ТОВи, ПеПи, ФОПи, АТВТи та інші) доволі часто піднімають питання, та радше – вимагають, підвищення своїх цін тарифів, цін.
А от щоб електорат-споживач, який обирає ту чи іншу владу от так взяв та поставив питання про зниження, або хоча про утримання від підвищень тих показників економіки, фактично не діє.
Тому у будь-якому випадку ті слуги виробництва, послуг та економіки чогось не бідніють і не покидають
свою підприємницьку діяльність та навіть конкурують одне з одним за черговий якийсь кусень хліба, і збільшують свої прибутки, а інша народна маса всі більше бідніє, і не живе, а фактично виживає.
Правда заробітну платню (правда регульовану для бюджетників), пенсію, соцдопомоги начебто й підвищують. Але їх зростання, цих доходів громадян (чи людей) за певний період, якщо й підвищились, то десь на 2 максимум 12%%, а ціни, тарифи ( тому числі й на базарі) за цей час зросли на 50-60%%, а той на всі 100%.
От тому в Україні по показниках найбільше серед країн Європи успішними бизнісменами, ефективними власниками, купуються дорогущі автівки, маєтки за кордоном, яхти. Он навіть закордонні власники вже й цілі острови в морях-океанах пропонують для придбання нашим здирачам коштів з народу.
І лише одна радість є у мас народних: в Конституції записано – єдиним джерелом влади в України є його народ.