Кого ми обираємо у владу? Це питання люди все частіше задають самі собі, і самі ж кажуть: тому отак і живемо, що таких вибрали. Чудовою ілюстрацією “якості” політиків і державних діячів є стаття відомого журналіста Володимира Бойка про головних депутатів Миколаївськоі обласноі ради від “Батьківщини”, Михаїла Соколова і Сергія Чмира.
Михаїл Соколов – перший заступник голови облради, але це тільки допомагає йому вчиняти кримінальні злочини, зокрема, схиляти злочинців і свідків шляхом підкупу до дачі неправдивих показів. Перед таким начальником поліція легко двері слідчих камер відчиняє.
Сергій Чмир теж чималий начальник, він не тільки депутат облради, але і голова постійної комісіі, яка … контролює правоохоронні органи!
Залишається тільки пам’ятати, що Чмира “кришує” і благословляє на “беспредєл” голова облдержадміністраціі В.Меріков, і ті ж Меріков і Соколов “сторгувалися” і “поділили” Миколаївщину – кожен має не заважати красти іншому.
“Справа 31 серпня”
У грудні 2015 року автор цих рядків був допитаний у Генеральній прокуратурі України як свідок у так званій «справі 31 серпня», порушеній за фактом масових заворушень під Верховною Радою, коли внаслідок вибуху гранати загинули четверо службовців Національної гвардії України. Допит був проведений з моєї ініціативи, оскільки в ході журналістського розслідування до моїх рук потрапив аудіозапис розмови, на якій один з учасників трагічних подій – оголошений у розшук 23 вересня 2015 року Геннадій Дубров – вимагає від ватажка бандитського угруповання гроші.
Кошти Дуброву були потрібні для того, щоби облаштуватись за кордоном, оскільки в Україні, зі слів Дуброва, на нього очікує довічне увязннення за причетність до смерті чотирьох нацгвардійців. А вимагав гроші Дубров у депутата Миколаївської обласної ради, керівника фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», директора державного підприємства «Агрономія» Сергія Чмира. При цьому Дубров шантажував Чмира тим, що в разі, якщо потрапить до рук правоохоронних органів, то здасть усю банду, зокрема розповість, як він на замовлення Чмира скоїв замах на вбивство фермера з Миколаївщини.
Протокол мого допиту Генпрокуратура передала до Головного слідчого управління Національної поліції України, де його «загубили», у зв’язку з чим я був змушений, урешті-решт, витяг з цього протоколу опублікувати.
Зараз це вже можна з упевненістю стверджувати: справа «31 серпня» була сфабрикована Аваковим і зараз успішно фальсифікується під орудою Деканоїдзе. Ба більш того, цілком імовірним виглядає припущення, що масові заворушення були організовані міліцейською агентурою з тим, щоби з’явився привід кинути за ґрати опонентів режиму з числа колишніх народних депутатів від «Свободи» та громадських активістів, які вийшли протестувати від Верховну Раду проти внесення змін до Конституції України та надання «особливого статусу» окупованому Донбасу.
Принаймні, до цього дня Геннадій Дубров, який був оголошений у розшук у зв’язку з подіями під Верховною Радою 31 серпня 2015 року, по справі навіть не допитаний, хоча він ще в грудні 2015 року арештований за спробу викрасти Чмиря з метою отримати викуп. І це не дивно, оскільки Сергій Михайлович Чмир – це колишній народний депутат України (2006 – 2007 рр.) від Соцпартії, який пізніше очолював Українську державну насіннєву інспекцію й був «прийнятий» правоохоронцями на хабарі в грудні 2009 року. Чмир був засуджений до 5 років позбавлення волі, але апеляційна інстанція пом’якшила вирок, призначивши покарання з відстроченням виконання вироку. Внаслідок цього нинішній провідник «Батьківщини» в Миколаївській області не тільки зміг опинитись на свободі, але й влаштувався керівником ДП «Агрономія».
Однак мешканці Миколаївщини знають Чмиря й з іншого боку – як ватажка злочинного угруповання, яке тримає в остраху кілька районів області. Напади на фермерські господарства, підпалення техніки, рекет – ось головне джерело доходів лідера фракції «Батьківщини» в Миколаївській обласній раді, якому високі покровителі забезпечують повну безкарність. Дійшло до того, що 27 квітня 2016 року, вже після того, як в «Ракурсі» був опублікований протокол мого допиту в Генпрокуратурі, Чмир увірвався в приміщення Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, власноручно побив голову РДА Олександра Палія, розтрощив оргтехніку й заявив, що він хазяїн у районі.
Ба більш того, про аудіозапис, який я передав до Генпрокуратури, стало відомо керівнику ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко, яка разом Чмирем і керівником миколаївської обласної організації «Батьківщини» Соколовим у лютому 2016 року відвідала Сполучені Штати. Дубров на той час вже 2 місяці як перебував у слідчому ізоляторі за спробу викрасти Чмиря. Тож Тимошенко під час заокеанської поїздки з соратниками поставила перед Соколовим завдання в будь-який спосіб вивести Чмиря з-під удару та не допустити, щоби в пресу проникла інформація про причетність людей з оточення голови фракції «Батьківщина» в Миколаївській обласній раді до терористичного акту під Верховною Радою.
Тому невдовзі під час етапування Дуброва до Арбузинського районного суду, де мало розглядатись питання про продовження його тримання під вартою, Соколов зустрівся з Дубровим в камері Братського ізолятора тимчасового тримання. Як повідомляють джерела, Соколов запропонував Дуброву 20 тис. доларів за те, щоби той не згадував на допитах Чмиря. Ту ж саму пропозицію Соколов озвучував і під час зустрічі з матір’ю Дуброва.
Нижче подана розшифровка аудіофайлу, який я свого часу передав до Генеральної прокуратури України. Розмовляють троє: ватажок банди Чмир, до якого його знайомий Чепишко привів Дуброва – оголошеного міліцією в розшук учасника терористичного акту під Верховною Радою. Попервах досвідчений Чмир, цілком природно побоюючись, що розмову записують (так, у дійсності, і було), робить вигляд, що не знає, хто такий Дубров. Але той йому нагадує, що тривалий час він у складі банди виконував замовлення Чмира – вчиняв замахи на вбивство та знищував майно місцевих фермерів, які відмовлялись платити Чмирю данину чи віддавати землю. Урешті-решт Чмир хоча й відмовляється дати Дуброву гроші, мотивуючи це тим, що Дубров досі не виконав попереднє замовлення – не вбив місцевого фермера Мхітаряна – але погоджується знайти йому нових замовників і поселяє в готелі свого підприємства.
Розшифровка аудіофайлу, переданого в Генеральну прокуратуру України
Чепишко Р.М.: Не, ну, то що ми з вами договарювались, в принципе, єсли б не одна сітуація. Я приїхав з дружескім візитом. То єсть ви мене розумієте, да? То шо ми договарювалися з Вами, то есть посівними, єсть просто одна проблема, наша обща . Вот етот человек.
Дубров Г.О.: Здравствуйтє Сергей Михайлович. Зовут меня Гена, позивной «Бізон» помнішь такого? Странно, когда закази для тебя делалі, помніл.
Чмир С.М.: Не знаю.
Дубров Г.О.: Может позовем адміністраторов гостиніци? Ілі людей, коториє столовая. Ми здесь вот жилі, работу для тєбя делалі.
Чмир С.М.: Угу
Дубров Г.О.: А ти тут не помнішь? Вообще не помніщь? Так может визивай давай, короче, адміністратора с гостиніци . Освєжим тебе пам’ять трохи.
Чепишко Р.М.: Вопрос, я перебью, я вибачаюсь, просто трошки начался не в такому руслі разговор наший, да.
Чмир С.М.: Разводняк
Чепишко Р.М.: Нє. Нє-нє
Чмир С.М.: Я з вами розрахувався, ребят
Дубров Г.О.: Ви ничого не зробили
Чепишко Р.М.: Я нічого не просю, я нічого не просю. Послухай, Серьожа. Я от тебе нічого не просю. Просто ти інтернет новості дивишся? Не дивишся, не?
Дубров Г.О.: За движ под Радой нє слишал?
Чмир С.М.: Шо-шо?
Дубров Г.О.: За двіж под Радой нє слтшал? С гранатой
Чмир С.М.: Чув.
Дубров Г.О. : Вот смотрі. Я прохожу там обвіняємим. Мнє светіт «ПЖ». Мнє сейчас нужно срочно, реально, свалівать за граніцу. Потому что даже в зоне АТО я нє спрячусь. А еслі меня возьмут і начнут колоть, вспливут і наші двіжи. Оно тєбє надо?
Чмир С.М.: Я не знаю шо там. Які там двіженія. Двіженія
Дубров Г.О.: То єсть когда для тєбя палілі? Когда трактора для тєбя палілі? Ти..
Чмир С.М.: Не знаю за ніякі трактора
Чепишко Р.М.: Нє Сірьож, ми розгавариваєм, в прінціпє в нормальном руслє, знаєшь там, без всякіх етіх. Просто нормально. Ти вислушай, смотрі, ти вот щас раз там себе поставіл, короче, бронь і все ти нічего, я нічего нє знаю, я нічего нє это . Но на самом дєлє ти прекрасно понімаєш.
Чмир С.М.: Я з вами розрахувався
Чепишко Р.М.: Та у мене до тебе нема ніяких
Чмир С.М.: Навіть розрахувався, значить, за те, що ви не зробили.
Чепишко Р.М.: Шо значить за те, шо ми не зробили, Сірьож ?
Чмир С.М.: Це буде так до кінця життя? Ви мені будете… Грузити своїми проблемами.
Чепишко Р.М.: Нє, нє, подожді. Шо значить за те, що ми не зробили? То есть ти заплатиив за роботу, понімаєшь, нашу, ми с тобой разговарівалі. Я просто не холчу возвращаться к етому разговору. Ну коль так началось, вопрос затронулся. Ну ти, вобще сам по себе, знаеш, ну ти – жмот. Ти хочеш чужими руками загребать жар, знаєш и шоб ето било тєбє бесплатно. Так не биваєт в жизні, за всьо нужно платіть, понімаєшь? Еслі ти не хочєш что-то делать, но хочеш ето сделать чужимі рукамі, да, от, я ісполняю, допутсім, твойо желаніє, да? То я за ето беру деньгі, знаєшь.
Дубров Г.О.: Ви їх взяли.
Чепишко Р.М.: О, да я не спорю, я взяв гроші від тебе. Да.
Чмир С.М.: Ну шо вам ше?
Чепишко Р.М.: Я взяв гроші від тебе, знаєш там
Чмир С.М.: Ви хочете качать?
Чепишко Р.М.: Нє, нє вопрос.
Чмир С.М.: Ви работать не хочете там, понімаєте, вас немає, ви думаете лоха значить, давай на лоха.
Чепишко Р.М.: Подожді. В нас був разговор такой, тоєсть там да, ми там короче, ето самое, пагаворилі, хотя там.
Чмир С.М.: Я отдав вашему етому деньгі.
Дубров Г.О.: Ем, Серьожа смотрі, я не знаю кому ти што отдавал, я в ето время бил в АТО ето раз. Во-вторих, еслі ти кому то, что-то отдал, то я свойо не получіл. Отдай мне і возьмі у тех ребят.
Чепишко Р.М.: Подожді, шо ти хочеш сказать, шо ми короче етова, как его блять, Мхітаряна, шо ми его нахуй блять не ето самое? Он нахуй блять перепуганий блять до сіх пор нахуй бегаєт. Понімаєшь?
Чмир С.М.: Я… Я не знаю
Чепишко Р.М.: То есть по любому ти говоріш ви нічого не зробили. Шо значить ми нічого не зробили? Ми зробили багато.
Чмир С.М.: Шо ти от мене хочеш? Ну давай от
Дубров Г.О.: Смотрі, я тебе обьясмняю. Моя сітуація такая : я сейчас в украінском розиске. Мне светіт «ПЖ» за двіж под Радой, участіє в екстреміскіх організациях, організація теракта участіе в теракте підбурювання на масові беспорядки, участіє в масових беспоряджках. Мной занімаєтся главное следовательное управленіеє. Ти ж понімаєш, еслі меня начнут колоть, какой би я там кіборг железний не бил, есть очень много способов расколоть человека і я раскажу все. Смотрі, у меня просто ну, мнє терять уже нечего я от уже реально третею неделю бегаю как дебіл блять, я тупо бегаю как дебіл вот с етім вот бегаю. У меня уже просто мозгі не вивозят мне уже терять нечего ти моя последняя надежда. Мне нада вибратся із страни
Чмир С.М.:Ну і шо?
Дубров Г.О.: На ето мне нужни фінансовиє средства, мне лічно, то что ти там с ребятами там расчітивался, не расчітивался за іх двіженія, за іх двіжи, за іх работи ето уже ваши вопроси со мной за мою работу за то что ми ток спалілі, за то что ми трактора спалілі, Мхітаряну етому, нікто в прінціпе не рассчітивался нам далі трохі там на двіженіє і всьо. Работа била? Била. Отплати не било
Чепишко Р.М.: Я деньгі брал да, я деньгі у тебя брал за свобю работу. Просто у меня
Чмир С.М.: Ти начнеш мені зараз возить там кого-то?
Чепишко Р.М.: Не-не. Поджожді.
Чмир С.М.: Я не собіраюсь сейчас. Я у меня. У меня проблема
Чепишко Р.М.: Послужай Серьожа
Чмир С.М.: (нерозбірливо)
Чепишко Р.М.:Подождіть дайте, дайте скажу. Я тебе просто хочу что би ти меня поняв. Я би до тебе не приїхав, знаешь. Просто мне позвонив, понімаешь, позвоніл. І говоріт вот так вот так і так такая сітуація, вонімаешь, все. Я віжцу в етом короче, знаешь, ну блять, для обоіх нахуй для всех нас я віжу проблему почему? Потому шо я прекрасно понімаю, шо такоє, блять нахуй, спец еті подразделенія, еті групи нахуй, да. Еслі єго возьмут і єго начнут долбіть, нахуй блять – поспливает все. У нас нахуй реальтний заказ на убійство он начнет нахуй ето все слівать. Слишь? Оно нахуй не надо нікому, ні тебе ні міне ніхуя. Я все бросил я все своі проблеми бросіл, понімаешь? І поехал встретіл его машину
Чмир С.М.: Прі чем тут я?
Чепишко Р.М.: Просто, не подожді.
Чмир С.М.: Прі чем тут я до вас?
Чепишко Р.М.: Заказ ти давал. Не, ну надо ему помочь.
Дубров Г.О.: Мне просто нужна помощь, реально. Я приехал просіть помощь.
Чмир С.М.: Скільки коштів?
Дубров Г.О.: Ну єсть лістік ручка я сейчас распішу сколько нада.
Чмир С.М.:Ти говори
Дубров Г.О.: Давай я тебе напишу, что би ти відел. Смотрі мне нужни новиє документи, по моему коналу ето стоіт трешку зелені, новий паспорт чістий. Паспорт, паспорт, трешка загран паспорт еще тисячі две доларов мне за граніцу виезжать надо, мне реально нада виезжать за граніцу і просіть політіческоє убежищє.
Чепишко Р.М.: Я приїхав?
Чмир С.М. : Еще трешка будет стоіть, еще трешка мне будет стоить
Чепишко Р.М.: Мне обращаться…
Чмир С.М.: Подожди, я тут разговариваю, я тут прошу. А за границу меня вивесті в Чехію, перевесті через граніцу в Шенген ето еще трешка виходіт. На первое время, ну там еще так по мінімуму тисяч пять. Пішем пять дальше ето все будет делатся месяц-полтора скриваться, здесь мне надо где-то скриватс, не просто жить, а скриватся, потому что я в розиске ето дело політіческое, с меня точно не спригнут, ето чісто заказ Авакова.
Чепишко Р.М.: Ти знаешь его проблему ілі не знаешь?
Чмир С.М.: Не знаю.
Дубров Г.О.: Ну вот смотрі, такіє люді.
Чмир С.М.: Прізвище давай своє я хочу знать
Чепишко Р.М.: Інтернет
Дубров Г.О.: Піши Дубров, смотрі такіе люді
Чмир С.М.: Дубров ім’я по батькові.
Дубров Г.О.: Генадій Александровіч… Смотрі такіе люді как Сиротюк как Швайка обвиняемие по моему делу, там «Бізон», обвіняємих. Ну скриваться тоже так по мінімуму месяца полтора ето тисяч пять в Закарпатье нужно ехать і там скриваться. В общем вот сумма виходіт.
Чепишко Р.М.: Шоб не думал, что тебя разводят. Ето человек і у него реальная проблема
Дубров Г.О.: Набері інтернет, набері вопрос под Радой. У меня обиск бил моей бившей жени бил ето очень хорошо отсвечівалось меня іщут меня реально іщут ето тупо політіческій заказ
Чепишко Р.М.: Його по новостям показували, везде показували.
Дубров Г.О.: Занімаєтся главное следовательное управление.
Чмир С.М.: Як твоє призвіще?
Чепишко Р.М.: Моє? Зачем тебе моє прізвище?
Чмир С.М.: Ти ж його привів.
Чепишко Р.М.: Ну і шо, шо я привів? Ти хочеш міліцію? Визивай міліцію сюди.
Дубров Г.О.: Визивай ментов давай, но я отсюда не вийду.
Чепишко Р.М.: Там уже будем представлятся офіціально. Зачем тобі моє призвіще?
Чмир С.М.: Ти сюда до мене прийшов?
Чепишко Р.М.: Ти знаешь меняи звать Роман. Знаеш? Роман Миколайович.
Чмир С.М.: Ти до мене прийшов? Скажи прізвище.
Чепишко Р.М.: Зачем тобі моє прізвище? Зачем?
Чмир С.М.: Ти отсюда не віийдеш в мене ні копійки немає.
Дубров Г.О.: Я отсюда не вийду пока ми не решім вопрос.
Чмир С.М.: Угу
Дубров Г.О.: Ти понімаешь, мне терять нечего, в прінціпе нечего
Чмир С.М.: Таких денег в мене нету просто. Таких денег в мене нету. Нету.
Дубров Г.О.: Сочуствую, шо я еще сказать? Я отсюда не вийду, мне терять нечего.
Чмир С.М.: Герой. Взривай нахуй ту гранату.
Чепишко Р.М.: Подожді Гена, давай не будем в таком напоре разговаривать. Сереж, я тебя прошу.
Чмир С.М.: Мне похую блять
Чепишко Р.М.: Давай будем нормально коректно разговаривать. Зачем ми будем ругатся доводіть ето Бог знает шо вот ето орать, шоб тут нахуй услишалі і прочее. Кстати, у тебя проблеми
Чмир С.М.: Шо?
Чепишко Р.М.: Понімаєшь?
Чмир С.М.: У мене телефон лежить.
Дубров Г.О.: То есть в принціпе, в принціпе, знаешь, вопрос нахуй блять , еслі ти хочеш нахуй блять, давай визивай нахуй блять мусоров блять, пусть забірают там, будем представляться офіциально друг перед другом . Єсли ти счітаєш ето правільним. Я не знаю, хуй его знает. Давай его нахуй завалім тогда шоб у него не било проблем.
Чмир С.М.: Я не збираюсь нікого валить блять, можете мене ввалить, якшо хочете.
Чепишко Р.М.: Ну вот шо делать в етой сітуаціі? Єслі его возьмут.
Чмир С.М.: В мене таких бабок немає
Чепишко Р.М.: Ето ти прекрасно понімаешь еслі его возьмут он начнет слівать, да, меня ти не знаешь. Ну начнут, ну начнут нахуй, поетапно ідті і сразу прідут к тебе дальше ти короче естественно нахуй, хто вас там, да с кем ти связивался там Вася. Ти через Васю там Саша і дальше пошлі люді по цепочке ето все пойдет обратная реакция, ето всем прекрасно понятно, знаешь , ето всем прекрасно понятно. То есть всех достанут, нахуй, всех найдут. Ми будем все сідеть вот так вот.
Дубров Г.О.: Сергей, ну смотріте, тебе же прошлое дело дороже вишло, дороже обошлось откупітся от ментов, правільно? Решайте
Чмир С.М.: У меня такіх денег нет
Дубров Г.О.: Хорошо давай как то думать как то решать.Ну смотрі у меня вихода нету, мне терять уже нечего Мне светіт ПЖ давай нормально решать, давай по частям. Щас часть, чтоби я мог отсідєтся. Мне внатуре некуда. Я токо із сектора «А» вибрался, ебенямі, обходамі.
Чепишко Р.М.: Я все бросіл. Я взял машину нахуй, я все поехал.
Дубров Г.О.: І он добрался, созвонілся, обьясніл сітуацію.
Чмир С.М.: Я понімаю…
Дубров Г.О.: Слушай, ти ж понімаєш мной будет заніматся главное следовательноє управленіє СБУ заніматся, ти ж понімаешь шо какой би я железний не бил меняв любом варе расколят і я расскажу, ебать, что у меня в детстве било.Есть дохуя способов, я ето знаю когда то самі іспользовалі. Так шо давай решать ету проблему, ета проблема і тебя касаєтся непосредствено потому что начнут вспливать моі двіжа, вспливут наші общіє двіжа. От тех ребят будет реально дороже откупітся.
Чмир С.М.: Денег нету. Забудьте за меня
Дубров Г.О.: Ну хорошо, давай у тебя поселюсь пока деньги не появятся.
Чмир С.М.: А чо ти будеш у меня жить?
Чепишко Р.М.: А где ему жить?
Дубров Г.О.: А где мне жіть, скажи?
Чмир С.М.: А я тут прі чем?
Чепишко Р.М.: Я его не могу нігде не устроіть, я ему не могу даже
Чмир С.М.: Іді вон у тебя єсть …
Дубров Г.О.: Смотрі, я…
Чепишко Р.М.: Вознесенскій дядько
Дубров Г.О.: Какой вознесенскій дядька?
Чмир С.М.: Як его звать Серега?
Чепишко Р.М.: Какой Серега? Александр штоле?
Чмир С.М.:Алєксандр
Чепишко Р.М.: Ну с которим, непосредственно, через тебя, то есть через него била связь у ніх. Александра нету, где Александр? Давай найдем Александра.
Дубров Г.О.: Шукаєм.
Чепишко Р.М.: Давай найдем Александра помогі найті. Александра нет. Я не знаю. Мне вообще сказалі, шо он де то за рубежом. Хуй его знает. Я реально не знаю шо с нім дєлать. Я нє знаю.
Чмир С.М.: Я тоже нє знаю.
Дубров Г.О.:Ти давай думай. Я отсюда в любом варе не вийду мне терять уже нечего. Я заебался по посадкам шарітся.
Чепишко Р.М.: Давай его где-то устроім, нахуй. Пусть пока он где-то посідіт. Давай думать как решіть етот вопрос. Давай его где то поселім пока, пусть пока жівет где то. Его нужно сбіть нормально, нахуй, что би єго не досталі. Все
Дубров Г.О.: Меня іщут і іщут конкретно.
Чепишко Р.М.: Хуй его знает
Дубров Г.О.: Смотрі, почему то когда ми заказ на Мхітаряна виполнялі твой все било проще. Поселілісь і хавалі. Потом ми отработалі ток спалілі трактора спалілі.
Чмир С.М.: Слушай, я не знаю, что ви там палили
Дубров Г.О.: Охраніка мордой в пол положилі. Слушай, ну как ти не знаєш? Давай от ето бєз дурочкі включать
Чмир С.М.: Я не знаю.
Дубров Г.О.: Я с тобой как єсть разговаріваю.
Чепишко Р.М.: Ви не зробили того, шо должні були зробить. То есть ето уже достаточно. Он тебе ответіл на твоі вопрси. Он тебе ответіл на твоі вопрси. О чем может бить речь? Он сказал ребята ви не зробили. Ви взяли гроші. Гроші брав я, я брав за свою работу почему потому шо ти знаєшь за шо я брав.
Чмир С.М.: Я вам дав кучу грошей.
Чепишко Р.М.: Я катался, нахуй нормально. Я потратілся, нормально. Сереж, ми делалі двіж за своі деньгі.
Чмир С.М.: Оце ше після того всього шо я вам сделав.
Дубров Г.О.: Ето я. Лічно я
Чмир С.М.: Та не надо лічно я. Я понімаю.
Чепишко Р.М.: Смотрі я щас вихожу короче і ухожу а ви тут разговарюйте я вообще уезжаю єго оставляю на тебя. Хорошо?
Чмир С.М.: Хорошо.
Чепишко Р.М.: Все, я его оставляю на тебя, а ти решай с человеком вопроси. Селі его где ето нахуй, мне головная боль нахуй не надо. Просто у меня реально нету возможності ему помочь. Понімаєшь? Нету. Еслі дету я могу там от сіли наскресті от сіли штуку-полтори то онаєго не спасет і то мне надо видохнутся, блять нахуй, шоб єму наскресті етіх денег.
Чмир С.М.: У мене таких денег тоже немає.
Чепишко Р.М.: Все.
Дубров Г.О.: Ну хорошо давай тада
Чепишко Р.М.: Помочь ему ничем не могу.
Дубров Г.О.: Поселі меня где то.
Чепишко Р.М.: Вот я тебе говорю как есть. Единственноє шо могу штуку-полтори, она єго не спасаєт. Не спасает почему? Потому что ему надо поделать документи нахуй короче надо валіть нахуй на все ето ето все затрати ето все бабки нахуй. Он нахуй.
Чмир С.М.: Гранату взривай нахуй.
Чепишко Р.М: Ободраний нахуй блядь
Дубров Г.О.: Ти так хочеш?
Чепишко Р.М.: Не чуді, успокойся, нє чуді.
Чмир С.М.: У меня такіх бабок нету.
Дубров Г.О.: Ну хорошо давай как то решать по частям не вопрос . Понімаєш у меня вибора больше нет. Мне в етой стране двіжевать смисла нету я воевал за ету страну, прошел дохуя чево для а ета страна об меня ногі сечас витераєт. Мнеи в етой стране делать уже нечемо.
Чмир С.М.: А я тут прі чом?
Дубров Г.О.: Прічем? Ми тебе помоглі – помоглі, заказ виполнілі – виполнілі. Частічно пока ти.
Чепишко Р.М.: Давайте другой варіант. У меня есть еще такое предложеніє, ебать, нету денег. Ти можеш мопочь где взять такіє деньгі?
Чмир С.М.: Як я їх возьму? Я шо їх печатаю?
Чепишко Р.М.: Нє, інформацію, дай інформацію, где можно взять такіє деньгі, дай такую інформацію, ебать его в рот, нахуй блять я понімаю шо ти замкнулся, думаєш шо приїхали вибивать гроші. Я возьму на себя ответственность за все ето лішь би ето не битло фуфло. Шоб ето било стопроцентная інформація. Дай мне інформацію где я могут взять такіе деньгі. Я подключу, но і естественно не на вот ету ровно сумму, потому шо будут работать люді ето надо будет шоб вот ето все как то размиліть нахуй.
Чмир С.М.: Хорошо давайте я подумаю. Я ж не можу так.
Дубров Г.О.: Думай.
Чепишко Р.М.: Даєш мне інформацію, нахуй блять, все ми едем ми берем там деньгі, такой варіант еще есть, допускается, я соберу людей ми отработаєм. Сереж я реально я понімаю. Я понімаю, я уєхал я вообще не хотел к тебе больше ехать. Я знаю о тебе очень много. І такой дядько как ти. Лохі с такими діньгамі не ходят.
Чмир С.М.: Намалювали для лоха таку суму.
Дубров Г.О.: Я нарісовал тебе што єсть
Чмир С.М.: В мене такіх бабок нету.
Дубров Г.О.: Я нарісовал тебе то шо мне нужно за документи за переход.
Чепишко Р.М.: Ти сам знаєш расценкі еті. Я нє знаю. Я єму не помогаю я не буду не за документи.
Чмир С.М.: За такіє деньгі там людей убівают. Ето самое.
Чепишко Р.М.: Я ему не буду с етім канетелітся і помогать.
Дубров Г.О.: Я решаю ето через своі вопроси ну через своіх людей. Просто мне нада свалівать со страни.
Чмир С.М.: Ну хорошо, давайте десь зустрінемось в четверг.
Дубров Г.О.: Не подожді я отсюда не вийду пока ми не решим как-то вопрос. Мне некуда іті.
Чепишко Р.М.: Ему надо жить.
Дубров Г.О.: У меня вот есть камуфляж і піздец. Ну а шо ти предлагаєш?
Чепишко Р.М.: Возьмі его домой к себе.
Чмир С.М.: Домой? Ти вообще охерел? В мене дома ремонт, кстаті, йде.
Чепишко Р.М.: Нормально, строітель буде.
Дубров Г.О.: Мне пофіг ремонт, не ремонт.
Чепишко Р.М.: Его даже одеть нада, он в етом єбаном камуфляже нахуй.
Дубров Г.О.: В чем я с бази сваліл, когда прієхалі брать, то у меня і осталось. Я реально ебенямі, посадкамі виходіл. І шо мне дальше по посадкам шарітся?
Чепишко Р.М.: Єму нада переодеться нахуй йобана в рот. Куда я єго возьму? С нім нахуй блять і меня прімут.
Чмир С.М.: Хорошо, іди в общагу, блять, поживеш там до четверга , пока я не знаю, шо я там найду.
Чепишко Р.М.: Какую общагу?
Чмир С.М.: Ну гостініцу.
Чепишко Р.М.: Вопрос решилі, с пітаніем со всем его вопрос решен. Да? Его вопрос решен?
Дубров Г.О.: Пітаніє, гостініца, я тусуюсь.
Чепишко Р.М.: То есть ти єго обеспечішь там вещамі первой необходімості? Все.
Чмир С.М.: Я ето самоє.
Дубров Г.О.: Ну смотрі, мне как мінімум переодется надо я ж не буду по камуфляжу двіжевать.
Чмир С.М.: У нас пол країни в камуфляжі ходять.
Дубров Г.О.: Меня пол страни іщет. У мусоров есть конкретно мойо єбало, мой фоторобот.
Чмир С.М.: Хорошо, прідумаєм. «Бізон»: Подожді, ну шо значіт шото прідумаєи? Шото прідумаєм в моєй сітуаціі, знаєш не тянет. Я на ПЖ садітся далеко не хочу. Нет такого желанія. Я вообще туда не собіраюсь.
Чмир С.М.: Ой, господі, блять.
Дубров Г.О.: Ну так что ми прідумаєм? Так что?
Чмир С.М.: Я тобі сказав, не хочеш.
Дубров Г.О.: Ну хорошо не вопрос. Жить мне дето нада, Дальше, шо думаєм с моім виєздом із етой страни ? Мнїе в етой стране оставатся уже не варік. От меня не отстанут понімаєшь. Ето політіческій заказ.
Чмир С.М.: Ти чуєш шо я сказав? В мене таких бабок нету. Я іх не дам, бери взривай мені похую.
Дубров Г.О.: Ти вообщє нєвмєняємий?
Чмир С.М.: Да, потому што ви мене достали.
Дубров Г.О.: Хто, я тєбя достал?
Чепишко Р.М.: Подожді, Гена.
Чмир С.М.: Ви мене всі достали.
Чепишко Р.М.: Гена, подожді, подожді.
Чмир С.М.: Мені похуй, понімаєш? Вообще вопроси так не решаются, я не, я понімаю шо ти на взводє ти на взводе, шо тебя там клініт. Нам надо найти как тебя отправить. Не нада кіпіш. Дурості можна наделать всегда. Не нужно кіпішевать і даваться в крайності.
Дубров Г.О.: Я понял.
Чепишко Р.М.: У меня есть вот предложеніє. Он нам реально поможет нахуй.
Дубров Г.О.: Ну хорошо, мне похуй на самом деле.
Чмир С.М.: Он сейчас не может сказать. Пойдіте там сделайте ілі там сделайте.
Дубров Г.О.: Мне пофіг сделать, не сделать.
Чмир С.М.: Он даст нам конкретно новой ми нахуй найдем тебе бабок. Єбать єго в рот, я уже возьму людей.
Дубров Г.О.: Хорошо, я впішусь в прінципе.
Чепишко Р.М.: Поєдет нахуй ето самое. Еслі он не хочет давать денег. Не хочет давать денег. Только Сереж, что би не било так ми прієдем, а нас там ждут. Потому что я ну тоже ношу козирь нахуй і не одін. Я тоже дядька не лох. Понімаєшь?
Чмир С.М.: Ти сам придумав.
Чепишко Р.М.: Я не знаю шо ти там себее думаєш. Я очень много людей за свою жізнь нахуй повідал і разних людей.
Чмир С.М.: Не дивись на мене так.
Дубров Г.О.: Я так смотрю у меня професіональная прівичка.
Чмир С.М.: Я ж не девочка, дивись нормально.
Дубров Г.О.: Я понімаю, что ти нє девочка, не лох.
Чепишко Р.М.: Короче шо? На чем ми останавлюємся? Давай шоб била у нас ясность полная. Я…
Чмир С.М.: Єслі імено хоче жить, то хай живе в отелі. Їсти там дадуть і я до четверга постараюсь вам найти.
Чепишко Р.М.: Подкінуть, да?
Чмир С.М.: Да.
Чепишко Р.М.: Переодеть ти его переоденешь . Найдешь шо єму переодеть.
Чмир С.М.: Ладно. Дамо, конешно.
Чепишко Р.М.: Ну в принципе, в принципе нахуй до четверга вопрос решается значіть давай мене. Дайте мне коордінати нахуй своі какіе то. Как я могу в четверг набрать кого нібудь із вас.
Дубров Г.О.: Я включу ілі лучше нє нариваться.
Чепишко Р.М.: Ти номер свій помніш?
Дубров Г.О.: Давай лучше свій номер, потому шо мне лучше вобще не светітся, не помню свій номер.
Чепишко Р.М.: Не хочеш включатся?
Дубров Г.О.: Я не знаю есть он у мусоров, нету у него нету мусоров. Я вставлю батарею в телефон і меня здесь же і возьмут.
Чепишко Р.М.: У меня де то бил твой номер. Не помню осмтался не остался. Ти не менял номера, не? Ну напіши мне свій номер тогда, шоб я тебя мог найті в четверг.
Чмир С.М.: Пиши
Чепишко Р.М.: Дай бумажку. Давай
Чмир С.М.: 067 Чмир С.М.74 77 74
Чепишко Р.М.: 74, да. Хорошо, все тогда, шо. Остайошся.
Дубров Г.О.: Угу.
Чепишко Р.М.: Я поехал, я позвоню.
Чмир С.М.: В готелі вести себе скромно.
Дубров Г.О.: Я єстественно себя скромно вести буду.
Чепишко Р.М.: Переодень что би не смотрелі. Шоб отето он в глаза не кідался. Просто одетий какієто штани какую то кофту. Ну такоє. Побритця йому надо. Дай в перший день каких то.
Чмир С.М.: Хорошо.
Чепишко Р.М.: Сегодня у нас понєдєльнік. Ідьом, забереш своі вещі.
Володимир Бойко
