Сива стомлена сутінь снігів…

Микола Вінграновський був залюблений в українську природу, умів бачити і передавати її в слові. Багато віршів він писав про чарівність зими. Про цю казкову пору року можна чимало розповідати, але краще це зробити мовою поезії. До вашої уваги вірш про зиму, який змусить вас побачити красу засніженої природи та подарує відчуття гармонії зі світом. Упевнена, що така поезія сподобається не тільки дітям, а й дорослим.                                                                                                                                                                                                                                                                             Микола Вінграновський

Сива стомлена сутінь снігів,

Слід сорочий і лисячий слід.

І під крилами хмар-снігурів

Сонця зимнього жевріє глід.

Сиво як…сивосниву сосну

Нюха заєць і тінь свою нюха…

Так і є: з глибини в глибину,

З рук у руки, із вуха у вуха.

Світ кидається й спить на ногах,

Їсть і п’є , і нема йому свята…

Димко дихають в сивих снігах

Сосеняточка і сосенята…

Так і є…Із-під хмар-снігурів

Снігорвіється даль-хитавиця.

Та ще приспана сила снігів,

Та над серцем зоря –вечорниця.

 

                                                             Підготувала Антоніна Григоренко