17 грудня у Свято-Варварівському храмі та інших церквах Первомайська за традицією правлять службу на честь Святої великомучениці Варвари.
Згадаємо факти з історії будівництва Свято-Варварівського храму
Будівництво нової Свято-Варварівської церкви в місті Первомайську розпочалося 1998 році. Локацією майбутнього храму був обраний мікрорайон заводу «Фрегат», вулиця Корабельна, навпроти житлового масиву багатоповерхівок.
У 2005 році новозбудована церква Святої Варвари була освячена. Як закарбовано в надпису на камені біля Варварівської церкви:”… освящена архиепископом Николаевским и Вознесенским Питиримом 15 октября 2005 года.” Першим настоятелем храму назначили ієрея Сергія. Отець Сергій багато зробив для розбудови нового храму. Багато жителів мікрорайону та інших частин Первомайська стали прихожанами церкви. 
З того часу сама будівля церква і прилегла територія мінялася тільки на краще. Було висаджено дерева, розбито клумби, збудовано кілька нових об’єктів, серед яких – дзвіниця, трапезна, каплиця, кілька меморіальних споруд.
У християнському світі Варвару шанують як заступницю простолюду, спасительку людей від наглої смерті, охоронницю вояків. В Україні дівчатам в день Святої Варвари дозволялося лише шити і вишивати, тож вона вважається покровительницею вишивальниць і рукодільниць. Варвара особливо шанувалася вагітними жінками. Вважалося, що свята допомагає при важких пологах.
Перед смертю Св.Варвара молилася Богу, щоб усі, хто її поминає, не гинули від раптової смерті, щоб кожен встиг перед смертю покаятись і причаститися. Тому на іконах Святу Великомученицю Варвару часто зображують із Святою Чашею в руці.
В цей день церква вітає всіх християн і вірян з днем Святої Великомучениці Варвари. Нехай дотик Святої Варвари захищає, зцілює вашу душу і тіло.
Публікацію підготувала Н.Терещенко
Пов’язані новини
Чи прагне місто Первомайськ підкреслити свою самобутність?
У Первомайську засудили жінку за поширення проросійських матеріалів у соцмережах
На війні загинув військовослужбовець із Первомайської громади Сергій Гостішев
Мені 85. Хрестили, коли мені було вже 6 років , у 1946-у році, в дерев’яній церкві на Орлику (Ольвіополі). Ту церкву знесли ретиві активісти, які з’являються у будь – яку епоху ідеологічного зламу суспільства. У 1957 році я виїхав з Первомайська, навчався, працював і жив у Києві. Вийшовши на пенсію, переїхали жити в містечко біля Києва. Зараз пишу спогади. Хотів знайти бодай яку інформацію про ту дерев’яну церкву, та дарма. А шкода.
Дід Олег, Київщина.