Продовжуємо публікацію творчого доробку наших земляків: вірші про Синюху та Посинюшшя! Початок можна прочитати тут
А сад вирує
А сад вирує в хуртовині цвіту,
Бушує біла хвиля пелюстків.
Крізь чари весняного ненаситу,
Мов полум’я блакитне, лине спів.
То ти вертаєш із Синюхи. Плине
Знайомий голос. Плине і пече…
Повік, повік не згасне й не загине
Той сніг вишень, те золото очей.
Дві ночі
Чим ця ніч відрізнялась від тої?
Ніби й зорі такі, як колись,
Ніби й верби плакучі косою
Над Синюхою тихо сплелись.
І туману блідого озерця,
І отара гранітна в воді.
Нині все, але чом моє серце
Не калатає так, як тоді?
А. Григоренко
Синюха
Із далеких давен, із глибоких глибин
Починає Синюха нескорений плин.
В її синій воді відбивались віки
В її чистій воді колихались хмарки.
Все було, відгуло в цьому древнім краю,
Серед плину епох над рікою стою.
Серед шуму дерев, серед ласки очей
Яблунь цвіт осідає мені на плече.
А Синюха біжить і з путі не зверта…
І напоїть мене її чиста вода,
І з собою візьме всю журбу і печаль,
Попливе-понесе у незвідану даль.
Н. Терещенко
На Болеславчик
Армада хмар пливе на Болеславчик,
На тихі верби над ставком сумним…
На клени, гордовито-усезнавчі,
Що вітер їм? Вони жонглюють ним!
Будинки – мов дівчата у віночках!
Хоч осінь, а хоч літо чи весна,
На відлік часу – загубилась точка,
В садах і квітах схована вона.
Ширяє вітер птахом поза хмари,
поза село, у царство будяків,
де глід-шипшина, й бузина без пари
і цвіт, і плід, дарують сто віків!
А низом, низом там сховалось диво!
Ну, що там, Андромеда і Персей!
Синюха, наречена незрадлива,
На зустріч з Бугом посаг свій несе.
Ой, Синюхо (уривок)
………………………………………
Миють верби твої і гльоди
Надживлюче своє коріння,
І схиляються до води,
в тихі ночі весни і осінні,
Байраки заселяють, гаї,
Ген від гирла і до початку
Соловейки невтомні твої
Й на старезній вербі лелечатки.
І стачало тобі снаги,
Щоб єднати крутий і пологий,
Підставляючи береги,
Тим, хто брався з Карпат в Запороги.
Віск і хутра, і хліб, і мідь,
Суходолами і водою…
От, Синюху лиш переїдь
Й через море – у древню Трою.
…………………………………………
То живуть і донині вони
В солов’їні співучі ранки
Багатющі твої Трояни
І принадливі села – Троянки.
На зеленому моріжку
Був завжди тут спочин круторогим.
Ще дорогу долати важку…
На Синюсі отут – півдороги.
Л.Лисогурська
Синюха
Крізь синю Синюху червоне каміння.
Червоне – каміння, а синє-вона.
Росте до Синюхи вербове коріння,
Бо знає: у річці вода чарівна.
Підводним човном пропливає сомище
Холодний, повільний, одвічний, як світ.
А сонце в Синюху все нижче і нижче,
Ясна позолота стікає із віт.
На синю Синюху, червоне каміння,
На сома старого в зеленій імлі,
На землю зчорнілу, трухляве коріння,
На чисті джерела, що зріють в землі.
З творами поетів Первомайщини можна познайомитися в бібліотеці АртХабу Вінграновський. Ласкаво просимо!
Н. Терещенко
Один коментар до “Річка Синюха й Посинюшшя у творчості наших земляків”