26 травня 2024 року в Артхабі «Вінграновський» відбувся вечір пам’яті, присвячений 20 роковинам з дня смерті Миколи Степановича Вінграновського. Під час зустрічі громадський діяч Володимир Войтенко та його дружина Наталя передали в подарунок Бібліотеці-музею книгу письменника «З обійнятих тобою днів» з автографом автора, 1993 року видання. Цю збірку Миколи Степановича на форзаці прикрашає репродукція його портрета роботи художника Зеновія Флінти.
Що вдалось дізнатися про історію створення Зеновієм Флінтою портрета Вінграновського
Портрет митця був написаний художником Флінтою у 1980 році. Це був період розквіту письменницького таланту Миколи Степановича. На той час він – відомий в Україні автор популярних збірок Атомні прелюди (1962), Сто поезій (1966), Поезії (1971), На срібнім березі (1978), а також прозових творів – Первінка 1971, Сіроманець (1977), У глибині дощів (1979). Окрім літературної творчості, Вінграновський-режисер зняв уже 6 художніх фільмів, серед яких – «Дума про Британку», «Климко» та інші.
1980 рік видався знаменним і для живописця Зеновія Флінти. Він став членом республіканської Спілки художників, увійшов до правління Львівської організації Спілки художників України, вів велику громадську роботу і, звичайно, творив: багато і плідно. 1980 році художник створив портрети Андрія Бокотея, Ярослава Мотики, Івана Марчука, Романа Сельського. Зробив серію пейзажів Криму, Поділля, Карпат, краєвидів озера Світязь та морського узбережжя Балтики. Портрет Миколи Вінграновського був написаний саме у 1980-му, в цей плідний період його творчості.
На жаль, ні в спогадах письменника, ані у спогадах живописця, не залишилося згадки про обставини їхнього знайомства чи процесу створення художнього полотна. Немає таких нагадувань і серед хронік того часу, які залишили їхні друзі чи знайомі. Можливо ця робота взагалі залишилася б недосяжною для широкого загалу, якби не рішення Миколи Вінграновського використати репродукцію портрета, аби проілюструвати свою нову збірку на початку 90-х. Мова йде про книгу «З обійнятих тобою днів», яка з’явилася у 1993 році. Цю збірку Миколи Степановича прикрашає його портрет роботи Флінти на форзаці. Обкладинку книги прикрасила картина Андрія Антонюка «Богопільська мадонна», репродукції його картин були обрані як ілюстрації віршів.
Ось так скромне видання, на друк якого незалежна вже держава пожалкувала навіть гарного паперу (друкували на газетному папері) , поєднала зусилля трьох великих митців – Вінграновського, Антонюка і Флінти.
Чому мова про скромне видання?
Тому що за життя влада не поспішала фінансувати видання книг Вінграновського, адже у фаворитах і пріоритетах були інші письменники. До 90-го року це були ті, що за Радянського Союзу обслуговували партійну еліту. Вони були занесені до числа неокласиків, їхні твори вивчалися в межах шкільної програми, томи творів видавалися багатотисячними тиражами в цупких обкладинках. А за часів незалежності деякі письменники вже й самі стали частиною владної верхівки, зайнявши теплі крісла у владних кабінетах. Вінграновський не належав до їхніх лав, тому чекав своєї черги на видання книг на загальних засадах, а формат і оформлення мали бути гранично економними, аби не зруйнувати той нехитрий український бюджет, який ще мав би бути розграбований тією ж самою елітою! Менше з тим, книги все ж таки видавалися, хоча й за мінімальних бюджетних витрат на публікацію. Тож маємо приємність сьогодні бачити рідкісний екземпляр поетичної збірки з портретом митця. Це мотивувало мене дослідити не лише історію створення цього портрету, але й творчий шлях художника Зеновія Флінти, не надто знаного в наших південних краях.
Зеновій Флінта – знаковий художник, сміливий експериментатор
Для львівського мистецького середовища це був знаковий художник, помітний на українському художньому полі. «Якби ці твори в ті часи мали б можливість презентації у Європі, я певний, що ім’я Флінти сьогодні було б відоме на світовому рівні», – вважає художник Любомир Медвідь. 
Зеновій Флінта народився 1 вересня 1935 року в селі Токи Тернопільскої області. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша (декоративний розпис), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (кераміка), згодом викладав в альма-матер. У 1968 – проходив стажування у Варшавській, Краківській і Вроцлавській мистецьких академіях.
В 1960-х він багато експериментував із формою, об’ємом, площиною, намагався використати в кераміці графічні та живописні прийоми, а в живописі та малюнку – скульптурні. Спираючись на зразки народної кераміки, художник добивається простоти і лаконізму зображення шляхом стилізації форм, образно-декоративної мови кольору.
У 1971 – очолив секцію декоративно-прикладного мистецтва Львівського відділення Спілки художників УРСР. У 1973 році був учасником Міжнародної виставки кераміки «Гданськ — 73» (Польща), а в 1974 році отримав почесний диплом за участь у Міжнародному конкурсі кераміки в м. Фаєнце (Італія).
В 1960-1970-ті Зеновій Флінта не робив гучних антирадянських заяв, але був послідовним нонконформістом у мистецтві. Він і коло його друзів-колег – Олег Мінько, Любомир Медвідь, Іван Марчук – мали великий вплив на наступні покоління мистців. Пласти «Соняшники» (1973), «Буксир» (1974), декоративні тарелі «Маки» (1976), «Яблука» (1976), захоплюють сміливістю колористичних рішень, метафоричністю образів.
У 1960-1980-х роках Флінта – живописець, графік, кераміст – продовжував європейську модерністську лінію мистецтва, підхоплену у своїх інститутських викладачів Карла Звіринського і Романа Сельського. Спираючись на зразки народної кераміки, художник добивається простоти і лаконізму зображення шляхом стилізації форм, образно-декоративної мови кольору. Пласти «Соняшники» (1973), «Буксир» (1974), декоративні тарелі «Маки» (1976), «Яблука» (1976), захоплюють сміливістю колористичних рішень, метафоричністю образів.
У 1980 р. став членом всесоюзної та республіканських комісій із декоративно-прикладного мистецтва, спілок художників СРСР та УРСР. Як член правління Львівської організації Спілки художників України, митець вів велику громадську роботу. У 1980 році створив портрети Андрія Бокотея, Ярослава Мотики, Івана Марчука, Романа Сельського, Миколи Вінграновського, Григорія Островського. Зробив серію пейзажів Криму, Поділля, Карпат, краєвидів озера Світязь та морського узбережжя Балтики.
У 1982 р. був учасником Міжнародної асамблеї кераміки в Угорщині. Вже будучи важко хворим, створив серію чудових овальних пластів, присвячених Львову. У 80-х роках працював у монументально-декоративному мистецтві у співавторстві з А. Бокотеєм, Ф. Черняком, Р. Петруком. Створив низку цікавих комплексних оформлень інтер’єрів громадських споруд (Трускавець, Львів, Хмельницький). З великою любов’ю художник малював краєвиди рідного Поділля, Карпат, Галичини, Криму.
Зеновій Флінта помер 2 квітня 1988 року. Похований на Личаківському кладовищі. У 1994 році в м. Львові іменем художника названо вулицю, а в 1996 засновано премію його імені.
На думку фахівців, портрет Миколи Вінграновського, створений Зеновієм Флінтою, знаходиться в одній з приватних колекцій.
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
