Первомайськ відвідали учасники ІІ всеукраїнського велопробігу для незрячих “Бачу! Можу! Допоможу”

В мерії Первомайська відбулась пресконференція учасників всеукраїнського велопробігу “Бачу! Можу! Допоможу!”. Як розповіли ініціатори веломарафону, вони налаштовані подолати понад тисячу кілометрів за 16 днів маршрутом зі Львова до Одеси. Учасників пробігу близько 20, вони з усієї України, половина має зорову інвалідність. Рухатимуться на велосипедах-тандемах. Ініціюючи марафон, його організатори прагнуть здолати стереотипне ставлення українців до людей з фізіологічними порушеннями, говорить Тетяна Бойко, співорганізатор велопробігу:

Велопробіг має дві таких ключові цілі. Це, по перше, здолати стереотипи про незрячих людей, про те, що вони не можуть нічим займатися, повинні сидіти в чотирьох стінах. Ми хочемо показати, що незрячі мають великий потенціал і можливості. І при бажанні вони можуть робити все те, що роблять зрячі люди і брати активну участь в громадському житті. Інша ціль – це надихнути зрячих і незрячих. Незрячих до активнішого життя долучатися, до громадських актів, активного відпочинку. А зрячих людей хочемо надихнути до того, щоб вони більш позитивно сприймали незрячих і допомагали їхньому включенню в суспільство.

Учасники велопробігу розказали, що прямуючи до фінішної точки, обирають не найкоротші маршрути, а намагаються відвідати якомога більше визначних об’єктів. Українським дорогам, відзначають, не вистачає чистоти і порядку. А от до поганого стану покриття ставляться з гумором, називаючи їзду своєрідним екстримом. Проблем з іншими учасниками руху практично не виникає, розповів Євген Чиговський:

Всяке буває. Але більш менш все достойно – пристойно. Нас супроводжують і поліція і швидка допомога. Буває так, що бензину немає. В Тернопільській області на супроводжувала тільки швидка допомога. Але була така “крута” швидка допомога, що вона заміняла собою і поліцію і швидку допомогу, і все встигали. Люди ставляться доброзичливо. Коли з нами знайомляться, спочатку розгублюються, бо не знають що з нами треба робити , а потім розуміють, що ми такі ж як і вони і майже дружні стосунки відбуваються.

В цілому, говорять учасники заїзду, українські міста практично не пристосовані для людей з інвалідністю, чи навіть просто для руху велосипедистів. Відсутні велодоріжки, немає зручностей для незрячих, як то попереджувальні сигнали та інформація, доступна для людей з порушеннями зору.
Мер Первомайська Людмила Дромашко під час спілкування погодилась, що в місті також недостатньо зроблено для комфорту незрячих. А появу велодоріжок пообіцяла по результатам децентралізації:

Нажаль, я не можу сьогодні похвалитися тим, що в нас є велодоріжки. Якось так сталося, що ми ще не дійшли до цього. Я думаю, що у зв’язку з подіями, що відбуваються по децентралізації, коли більше прав передається саме на місця і коли така категорія людей буде як раз під опікою місцевої влади знаходитися, то сам час буде ставити нові вимоги і ми будемо їх обов’язково виконувати.

Попри те, що в Первомайську ситуація з комфортом не краща, гостям місто сподобалось. Вони назвали Первомайськ “домашнім” та таким, “в який хочеться повернутись”. Тут учасники заїзду відвідали краєзнавчий та музей ракетних військ. А заночували в приміщенні ДЮСШ. Наступну зупинку зроблять вже у Вознесенську.