Патріотична поезія первомайчанки Тетяни Петренко

 Тетяна Петренко –  місцева авторка, яка однією з перших підтримала  літературно-мистецьку ініціативу «Бентежні вірші 2023. Миколаївщина».  Вона – активна користувачка соцмереж, веде власну поетичну сторінку, має своїх постійних читачів і пошановувачів.

Минулоріч пані Тетяна  вперше прийшла до студії Мовосвіт при Бібліотеці-музеї Миколи Вінграновського і з того дня є однією з найактивніших учасниць усіх подій та івентів. Захоплюється поезією Вінграновського, декламує його твори на літературних зустрічах. Виступи Тетяни Петренко відрізняються особливою щирістю, теплотою, вона вміє підібрати слова, які не залишають байдужими слухачів.

Пані Тетяна почала писати українською не так давно, але її майстерність відчутно зростає, її вірші стали окрасою  поетичних сторінок, схвально і емоційно, сприймаються читачами.  Вони щиро дякують поетесі за правдиву, емоційну сповідь душі.

Особливе місце в її творчості займає поезія воєнних літ.  Здається, що вірші поетеси передають думки, тривоги, переживання усіх матерів, які чекають з війни своїх синів. Попри біль, сльози, щем і тугу, вірші Тетяни Петренко містять оптимістичні ноти, котрі освітлюють читачам дорогу, ніби сонячні промінці надії, віри й любові.

Відеоверсія вірша Тетяни Петренко «Чом плачеш ти, моя душа?»

 

Текстова версія:

Тетяна Петренко

Чом плачеш ти, моя душа?

Чому так сльози рясно ллються?

Моя розхристана душа,

В жахітті, де снаряди рвуться…

 

Там кожен день на небо йдуть

Маленькі, світлі янголята,

Вогонь безжальний там і тут

Лиш смерть в собі несе завзято.

 

Відкрий нарешті очі, Світе!

Чому дітей даєш вбивати?

На цю нелюдяність дивитись,

Спокійно спати і …мовчати.

 

А мати виплакала очі,

Її синочок на хмаринці,

Однакові їй  дні і ночі

Не зварить борщику  дитинці…

 

О, Світе наш, не будь таким байдужим,

Навалу цю змести допоможи,

Нехай загляне сонце у калюжі

Що створять переможні лиш дощі!

*************************************

Чом плачеш ти, моя душа?

 

Відеоряд – Сергій Сотніков

Репортаж Наталії Терещенко