В Артхабі «Вінграновський» відбулося чергове зібрання літературної студії «Мовосвіт». Цього разу воно проходило у форматі вечора пам’яті Андрія Антонюка, видатного українського художника, уродженця міста Первомайська.
16 квітня 2013 року Майстер пішов у вічність, але залишилися його неперевершені полотна, створені упродовж життя (1943-2013 рр). Присутні вшанували пам’ять живописця, говорили про його творчий шлях, багатогранний талант, непересічну особистість. Учасники зібрання ділилися думками, дослідженнями, джерелами інформації, спогадами про митця, враженнями від його картин. Ось так упродовж двох годин спільнота творила своє бачення, свій портрет художника, наповняючись новими враженнями, з тим, щоб згодом ділитися ними зі своїм оточенням: учнями, студентами, читачами…
Юлія Балабан представила дослідження творчості на основі біографічного аналізу та особистісного портрету живописця.
Олена Красіна, директор Первомайського краєзнавчого музею поділилась спогадами про організацію виставок художника у Первомайську, торкнулась теми родинних відносин та філософських мотивів його творчості. Присутні дізнались також про те, чому виставки у Первомайську почали проводитися тільки після смерті художника.
Тетяна Петренко, поетеса, дослідила витоки творчості і її філософсько-релігійні аспекти, адже через усі свої полотна Майстер, за його власним зізнанням, намагався «пронести світло маминої молитви».
Володимир Войтенко, громадський діяч, розповів про сусідство з Андрієм Антонюком (жили на Богополі, іхні будинки знаходились майже поруч). Нагадав його принциповість, гордий і незалежний характер, який дуже впливав на стосунки з представниками влади. Наголосив на українському підґрунті творчості Андрія Даниловича.
Наталія Терещенко поділилася роздумами над темою жіночих образів у творчості Андрія Антонюка. Індивідуальні риси його дружини – Олени Червоненко можна побачити в багатьох жіночих образах на його картинах. Цей впізнаваний персонаж виписаний з особливою ніжністю і одухотвореністю.
Про власне особистісне сприйняття картин Майстра розповіли Ольга Островська, Наталія Бенз, Олена Ширко. Усі його полотна пронизує безмежна любов до рідної землі: південного степу, чарівної ріки Синюхи, любов до людей, сердечність та людяність. Ірина Відмиш натхненно задекламувала вірш Миколи Вінграновського «Скіфська колискова» на тлі роботи Антонюка «Колесо котить себе». Поділилася роздумами про призначення митця, його роль в становленні громадянського суспільства.
Валентина Нємченко говорила про дружбу двох геніїв: художника слова Миколи Вінграновського і майстра пензля – Андрія Антонюка. Наталія Тернова поділилася своїм баченням творчості Майстра, підкреслила необхідність активніше долучати молодь до знайомства з творчим спадком наших видатних земляків. Поетеси Лоріна Лисогурська, Тетяна Петренко, Ірина Відмиш декламували свою авторську поезію. Художниця Майя Герасименко допомогла присутнім зрозуміти технічні аспекти живопису Андрія Даниловича, визначити унікальний стиль робіт. Саме завдяки А.Антонюку світ дізнався і почав адекватно сприймати український живопис, і разом із ним – нашу країну, яка лиш почала відкриватися світові в 90-х роках.
Про свої духовні орієнтири сам митець говорив наступне: «Бог дав можливість пізнати Христа і бути охрещеним, я пізнав і цю сторону вічності. Живи так, ніби це твій останній день, і живи так, ніби в тебе попереду вічність. У вічному просторі космосу наші діяння вічні. Тому у мене немає страху перед смертю та проблемами життя. Я вірю, що випробування життєві нам послані з небес, і за ті краплі кращого, що мені вдалося зробити, я зобов’язаний випробуванням».
До усього сказаного можна додати, що Андрій Данилович Антонюк – художник зі світовим ім’ям. За життя створив біля 1000 художніх полотен. Роботи його зберігаються в приватних колекціях, музеях світу. Майстер отримав високе звання народного художника України (2007), став лауреатом Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1994) та премії ім. Василя Стуса (1993), лауреатом премії «Золотий Тризуб» (1986), Міжнародного фестивалю «Український світ». (1997). Нагороджений срібною та золотою медалями Національної академії мистецтв України, дипломом «Золота фортуна» (2001).
Концептуалізуючи мистецький світ А.Антонюка, мистецтвознавці підкреслювали, що він створив самобутній міф прадавнього Надчорномор’я і започаткував Південну школу живопису.
Наталія Терещенко, модератор заходу, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
Фото Сергія Сотнікова
