Поезія Вінграновського М.С
Зацокоти мені, коню-птах!
Може, я долю свою заспіваю
Десь попід Каневом у житах.
По дорозі серця ми скакали,
Крізь державні далі над Дніпром
Ти в’їржаа у світ моє кохання
І закляк на кручі між дібров.
Гриз я землю з болю у гаю,
Ти будив копитом Україну
Й журно ржав на молодість мою.
За твоїм і за моїм життям
Ще тоді удвох ми помічали
Глибину життя і майбуття…
І земля барвінкова, й поріг,
А мені — дружина й Україна,
Сто тривог і тисяча доріг!
Микола Вінграновський, 1962 рік
Публікація В. Нємченко
