“Новий метод знищення селянства тепер називається “фермеризація”. Кріпаки свого часу мали право восени, в день святого Юрія, переходити від одного поміщика до іншого, був такий “Юріїв день”. Скасував його чи то Іван Грозний, чи Борис Годунов, відтоді й звучить широко відоме прислів’я. Невідомо, як поступив би самодержець, якби тоді існувала Конституція, що забороняла б звужувати, знищувати існуючі права та свободи – хто зна, чи був би ліквідований той день селянської свободи” – пише Аркадій Корнацький в своєму блозі на сайті “Українська Правда”.
Минуло понад 400 років, часи деспотизму відійшли в історію, держави тепер здебільшого начебто правові й демократичні,але деякі можновладці, принаймні в Україні, поступають з правами людей, як Тузик з грілкою.
Один із останніх прикладів – намір скасувати право селян на продаж виробленої у власних дворах сільськогосподарської продукції, чітко прописаний у законопроекті 1599. У його назві ви не побачите на це скасування й натяку, там демагогічно декларується висока мета “сприяти створенню індивідуальних і сімейних фермерських господарств”, але істинна суть законопроекту саме в тому, щоб заборонити селянам вільний продаж надлишків виробленої у власних дворах сільськогосподарської продукції й таким чином примусити їх розпочати підприємницьку діяльність.
Ось таке “сприяння”!!!
Без перебільшення, це порушення права селян на життя і замах на знищення українського села, бо ця примусова “фермеризація” стовідсотково призведе до різкого скорочення виробництва продовольства в сільських дворах, їх доходів і самого існування!
Безсумнівно, не хоче селянин масово перетворюватись на бізнесмена, бо якби хотів, то й зараз міг би створити фермерське господарство як індивідуальне, так і сімейне, як мале, так і середнє, і велике – чинний Закон Украіни “Про фермерське господарство” дає для цього всі можливості.
Не хоче, в першу чергу, через саму ж державу (читай – політиків і чиновників), яка створила такі умови ведення підприємницької діяльності, що легше в петлю лізти, ніж бізнес вести. І не треба морочити нам голови про те, що тепер вже буде по-іншому, що законодавство буде європейським – ми вже бачимо, що воно, з подачі Кабміну, стає ще більш сволочним, ніж було!
“Дефермеризацію”, тобто колективізацію, більшовики робили в 30-х роках минулого століття, заганяли селян в колгоспи; “фермеризацію” в незалежній Україні також вже один раз зробили, в 90-х роках, для чого знищили колгоспи й радгоспи: замість того, щоб розумно реформувати їх,зберегти цілісні земельно-майнові комплекси, які працювали б на селян-співвласників нових агрофірм, заради такого ж, як зараз, “сприяння створенню фермерських господарств” порвали підприємства, які будувались десятиліттями, перетворили їх на руїни, кинули село напризволяще.
Селяни тоді залишились без роботи, без зарплати, без жодної підтримки з боку держави – виживай, як хочеш. Вижили, двадцять років животіли на злиденній орендній платі та на присадибному господарстві, сприяючи і агробізнесу піднятись, і продовольчій безпеці країни.
За таких умов,число домогосподарств, які годують себе, дітей-онуків у містах і дещо продають, з року в рік скорочується, сільська молодь не хоче займатись маловигідною і середньовічно-каторжною працею. Якщо тенденцію не змінити, украінське село скоро не те що продовольства місту не даватиме, а саме до міста з простягнутою рукою піде!
І ось, замість реальної підтримки, яка дійсно потрібна селянам, їх вчергове вирішили “нагнути”, позбавити засобів для існування і зробити ще однією “годівничкою” для чиновника (ціна корупційно-хабарницького питання – мінімум пів мільярда доларів!), затіяли примусово зробити бізнесменами.
Нову “фермеризацію” автори законопроекту, ці псевдореформатори, подають як крок до підвищення якості селянської продукції, мало не до досягнення її європейської конкурентоспроможності, що є повною маячнею: від того, що селянин зареєструється бізнесменом, у нього в подвір’ї нічого на краще не зміниться – навпаки, погіршиться, бо навіть ті копійки,
які він зараз має від продажу частини виробленого, він буде змушений на реєстрацію і ведення бізнесу потратити, а не в господарство вкласти!
Дехто з керівників МінАПК каже, що на нові назви європейський спонсор клюне, дасть гранти сімейним фермам – чудово! Тільки для чого з метою отримання декількох сотень або навіть тисяч грантів знищувати близько п’яти мільйонів селянських домогосподарств?! Можна зробити набагато простіше і абсолютно безболісно: просто назвати нинішні особисті селянські господарства, присадибні господарства, домогосподарства і навіть існуючі малі ФГ – одним словом, всяку господарську діяльність селянина чи селянської сім’ї індивідуальним, або сімейним, або євро-, або міні- фермерським господарством – називай саме так, як подобається спонсору, під що він гроші дає, і все.
З точки зору відповідальності за якість продукції нема жодної різниці, хто її виробив – зареєстрований чи незареєстрований фермер, простий селянин, вимоги до всіх мають бути однаковими. Не зареєстрований у якості суб’єкта підприємницької діяльності селянин є таким же учасником цивільно-правових стосунків, як і зареєстрований, а дебільний Господарський кодекс, як і сволочну систему господарських судів, всеодно треба скасовувати, і чим скоріш, тим краще.
Але головне ось що: негайно потрібно сформулювати і затвердити нові пріоритети державної аграрноі політики, і головним серед них повинна бути державна допомога селянину. Не грошова – матеріальна, на частково відплатній основі. Селянину треба дати примітивні модульні приміщення для утримання худоби, теплу воду, доїльний апарат, малу механізацію тощо – аби праця в домогосподарства стала сучасною, високотехнологічною, дохідною.
В кожному великому селі, або ж на декілька сіл, повинен бути молокоприймальний пункт, а то й молокопереробний цех, бійня, холодильник, переробні цехи. Все це типизоване добро може вироблятися, на державне замовлення, на украінських підприємствах, дати нові робочі місця, а селянин зможе протягом декількох років відшкодувати державі половину вартості “товарного кредиту” за рахунок доходів, які збільшаться. За заготівельною справою затримки не буде, перекупляти у нас навчились гарно, тепер треба буде лише призвичаїти до торгівлі самих селян.
Ось у чому полягає державна задача – у створенні умов для розквіту господарювання у кожному домогосподарстві, а не у їх знищенні. Справжній український фермер, якщо вже хочемо називатись на закордонний лад, проживає в кожному сільському дворі, і не треба вкорочувати йому віку через заборони і примушення !
Як розказав мені один із співавторів законопроекту 1599, проштовхувати його для прискореного розгляду ходила до голови Верховної Ради В.Б. Гройсмана сама Юлія Володимирівна Тимошенко, тому в назві статті і йдеться про можливий “Юлін день”. Але, за іронією долі, голову нашоі найбільшої парламентської фракції, без якої проект 1599 не зможе стати законом, звуть, як відомо, Юрієм.
Для того, щоб не появився в Україні для селян ні Юлін, ні Юріів “Юріїв день”, адресую керівнику фракції Блоку Петра Порошенка Юрію Віталійовичу Луценку і всім моім колегам цю статтю – за антиселянські закони від президентської команди не повинно бути жодного голосу.
Згідно з законопроектом сімейне фермерське господарство також може набувати або не набувати статусу юридичної особи.
Господарська діяльність сімейного фермерського господарства без створення юридичної особи здійснюється на основі підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця – голови цього господарства з обов’язковим використанням праці членів своєї сім’ї за їх згодою з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, немає юридичної особи – немає обов`язку вести бухоблік і подавати фінансову звітність!!!!
Відповідно до законопроекту №1599 фермерське господарство може бути створене з набуттям або без набуття статусу юридичної особи.
Законопроектом вводяться нові форми фермерського господарства – індивідуальне фермерське господарство та сімейне фермерське господарство.
Індивідуальне фермерське господарство засновується однією фізичною особою, яка виступає одноосібним її власником. Індивідуальне фермерське господарство може набувати статусу юридичної особи, або його засновник може здійснювати діяльність у статусі фізичної особи – підприємця у межах чинного законодавства.
У останньому випадку, коли засновник буде здійснювати діяльність у статусі фізичної особи – підприємця, у індивідуального фермерського господарства відсутній обов`язок щодо ведення бухгалтерського обліку та подання фінансовох звітності!!!!!
Автор статті стверджує, що діюча редакція ЗУ “Про фермерське господарство” дає можливість громадянам створювати фермерське господарство “як індивідуальне, так і сімейне, як мале, так і середнє, і велике”.
Але автор забуває додати, що сьогодні закон дає можливість створювати фермерське господарство лише у статусі юридичної особи.
А це означає, що відповідно до ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх
організаційно-правових форм і форм власності зобов’язані вести бухгалтерський облік та
подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
А що таке для малих фермерських господарств ведення бухобліку та подання фінансової звітності – це додаткові витрати грошових коштів і часу. Про складність ведення бухобліку та складання фінансової звітності я не буду й говорити, це думаю всім зрозуміло.
Законопроект прийнятий в першому читанні. Вилучіть з нього до другого читання норми, щодо зобов`язання членів особистих селянських господарств набувати статус суб’єкта підприємницької діяльності – виробника сільськогосподарської продукції в разі необхідності реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, і ви отримаєте чудовий закопроект.
Тобто, у ініціаторів проекту Закону «несподівано» виникло бажання зробити «підприємцем» та, відповідно, платником податків звичайну сільську «бабульку» з пучком петрушки.
А що, правильно…
Раз вона, «собацюра» така живуча, змогла у сьогоднішніх умовах не просто вижити, а ще й, навіть, примудрилася виростити у себе на грядці зайвий пучок петрушки, то невже вона не осилить премудрості вітчизняного податкового законодавства (ведення обліку доходів і витрат, заповнення та подачу податкової звітності тощо).
А якщо не осилить, то нехай скористається послугами бухгалтера чи аудитора.
Залишення земельної ренти у виробника-фермера сприяє не тільки відродженню і родючості земель, а й розвитку інфраструктури села і розвитку сільського населення. До речі, у США на землі зайнято менш 4% економічно активного населення, у Франції – 6%, у Италії – 5%, а проживає у сільській місцевості від 18-25% (за різними даними) населення у США і до 30% – у європейських країнах.
Автору респект!
Автор опосередковано зачепив найболючішу проблему сільського господарства – розподіл земельної ренти.
Якщо коротко і більш-менш зрозуміло щодо цієї надскладної економічної, точніше – політекономічної категорії пояснити, то таким буде наглядний приклад. Про котрий свідомо замовчують всі наближені до влади вже чверть століття.
Мова йде про те, що у найліберальнішій країні світу – США, та іще у ряді великих латиноамериканських країн сільськогосподарські землі декілька десятків років масово викупляються у державну власність. А вже потім надаються в оренду. У США більше 2/3 сільськогосподарських земель вже у державній власності.
Це робиться виключно для того, щоб завадити переходу земельної ренти у власність посередників, вивозу її за кордон. А вона, як запевняють фахівці, займає від 20 до 40% у вартості кожного продукту, виробленого на землі.
Шерше ля Юля. Без Юлі тут точно не обійшлося.
Тема серьезная и важная ! Власть даже не представляет что она начудила . Мало того что за нее не проголосует даже сельский бомж она поднимет бунт в селе , я устал объяснять действия власти соседям , он проклинают яйценюка.
Корнацкий ближе всех к проблеме села он очень хорошо понимает чем грозит “кролячий закон ” который сделает из людей преступников. Все равно они будут торговать как раньше по своим иного выхода у них нет только на этом будет наживаться местные мусора которые как самогонщиков обложат трудяг новыми поборами .Кроля геть !