5 грудня в селі Шевченкове Вітовського району відбулася перша (установча) сесія ради «об’єднаної громади», утвореної відповідно до «реформи децентралізації». Одним з перших питань, ухвалених на засіданні, стало припинення існування Мирнівської, Зеленогайської, Котляревської та Полігонівської сільських рад.
Сто років існували такі дійсно народні органи влади, як сільські ради, кожен активний селянин мав можливість бути обраним до них, і от тепер їх знищують !
Тобто, в цих селах мешканці надалі позбавлені місцевого органу влади і можливостей бути до нього обраними, а також користуватися його послугами. Історично сформовані громади цих сіл надалі фактично позбавлені права вирішувати найважливіші питання власного життя, тепер за них це мають рішати якісь невідомі їм люди, які живуть за десятки кілометрів і які й свої проблеми не можуть упорядкувати. Центром штучно створеної «об’єднаної громади» від цього часу стало село Шевченкове, а його новообраним головою — Тетяна Шатунова.
На установчу сесію частина депутатів прийшли з відверто пригніченим настроєм. Обрані представниками від сіл, вони мучились питанням “а що буде далі”. Як ніхто інший, вони знають, що селян і депутатів знищених сільрад ввели в оману. Їм наобіцяли “золотих гір», а натомість просто скористалися людською довірливістю, переконаний Михайло Федотов:
— Ми не об’єдналися, а приєдналися. Ми були повинні об’єднатися в громаду, а стали другим-третім відділенням «об’єднаної» ради. Людей це обурює, вони перекриватимуть дороги, бо не згодні з тим, що відбувається.
Навіть в сесійній залі, вже обрані депутати були готові відмовитися від утворення “комунізованої” громади. На думку людей, анонсоване “об’єднання” вилилося в банальне “приєднання”(саме так звучало формулювання), внаслідок чого колись повноцінні села стали «заштатними», другорядними і безправними.
Хто тепер дбатиме про села, про людей у них, питали депутати. Раніше голова села та сільські депутати щоденно дбали про всі сільські питання, все вирішувалися на місцях. Тоді вона неначе й непомітна була, ця робота, а не стало сільського голови, сільради, й одразу постало питання: а як же тепер? Хто дбатиме про водогін, колодязі, ФАП, клуб, школу, садик, пасовища, правопорядок, цвинтар, благоустрій, вивіз сміття, розчистку доріг взимку й ще десятки питань, а головне — про людей? Чому селянина позбавлено права на існування і доступ до влади, як він тепер зможе чогось добитися у тій далекій «раді об’єднаної громади»?
Дороги розчищатимуть ті, хто й раніше це робив, переконував присутній на сесії голова Вітовської районноі ради Ігор Матвєєв. Але хто саме це має робити — не уточнив, зрозуміло тільки, що не він сам, таких обіцянок чиновник не надав. Під час сесії Ігор Матвєєв, фігура наближена до голови облради Вікторії Москаленко, взяв на себе роль “першої скрипки” — керував процесом та грубо “тиснув” на присутніх депутатів. Якби не його втручання, голосування щодо утворення «об’єднаної громади» та припинення існування сільрад (а вслід за ними й сіл) могло відбутися в зовсім іншому напрямку, переконаний громадський діяч Ігор Фінкельштейн, який був присутнім на засіданні:
— Якби не адмінресурс, задіяний з боку голови районної ради, засідання пішло б по іншому сценарію. Перше засідання фактично вів голова районної ради. Люди інакше уявляли утворення об’єднаної громади. За громади могли і не проголосувати, така моя думка. Як би ці люди, яких можна умовно назвати “опозицією”, зібралися раніше, то голосування точно пішло б не по наміченому курсу наміченому керівництвом.
Умовною “опозицією” Ігор Фінкельштейн назвав 5 депутатів, які під час голосування про ліквідацію сільрад “утрималися”, а ще один, Олександр Приходько, проголосував “проти”. Решта схилила голови перед “колективізацією” до так званої “спроможної громади”.
«Вищестоящий начальник» знову нагнув «нижчестоящих» і змусив зробити величезну шкоду селянам, фактично покласти початок знищенню середовища їх існування. Дуже скоро це стане зрозуміло і селянам, і слухняним перед чиновниками «нижчестоящим». І винними перед селом будуть саме вони — самі голосували і за «об’єднання», і за ліквідацію сільрад, ніхто їм голки під нігті не заганяв і «причиндали» дверима не щемив.
