Розповідь українки, що проживає в США
Пані Олена – моя добра знайома, колишня колега. Тепер вона проживає в США і люб’язно погодилася на інтерв’ю для читачів Рervomaiskinfo, за умови – не розкривати її справжнє ім’я. Отже сьогодні у нас вийшов Портрет з секретом! Втім, погодьтеся, ім’я – це умовність, головне – довіра, щирість, доброзичливість. А цього у нас вистачає завжди! Отже, долучайтеся, друзі! Буде цікаво!
(Розмова у нас відбувалася в режимі онлайн конференції, тож я все оточення бачила на власні очі. Тільки пані Олена була в масці, бо на роботі їй не можна без маски – локдаун, він і в Америці локдаун! А вам я постараюся передати зміст бесіди через запис і світлини.)
Пані Олено, скільки минуло часу, як Ви залишили країну і Первомайськ?
- Минуло вже 6 років!
Як Ви зважилися на такий серйозний крок?
- Мене покликали діти. От я і поїхала туди, де була потрібна.
Де зараз живете, в якому штаті, в якому місті?
- Живу в штаті Колорадо.Чимсь нагадує мені Алтайський край, де я колись побувала… Природою, багатою флорою і фауною.Тут є і гори, і скелі, і ліси. У нас білки скачуть по деревах і парканах, зайчики бігають на околицях. А наша киця полює не на мишей, а на зайченят.
Чи ностальгуєте за Вашою малою батьківщиною? Кого чи що згадуєте найчастіше?
- У мене в Первомайську залишилася мама. Дуже сумую за нею. Винаймаю жінку, щоб доглядала за мамою, надсилаю гроші за догляд.
Чим наразі займаєтеся: домашнім господарством, онуками, саморозвиком, чи працюєте?
- Усім потроху. Онуки вже підросли і не потребують такого догляду, як раніше, коли були малюками. Онучці 10 років, а онуку вже 7. Вже досить самостійні, ходять в школу. А я вирішила влаштуватися на роботу. Наразі працюю у великому спортивно-реабілітаційному центрі штату Колорадо.
Чи важко було знайти роботу? Адже вік вже не дуже молодий!
- Роботи вистачає, було б бажання, здоров’я і енергія. Тут немає дискрімінації за віком. Можна крім основної роботи, найти роботу ще й погодинно. Все офіційно. Крім роботи, я маю хобі – колекціоную предмети інтер’єру в стилі вінтаж. Іноді виставляю онлайн на продаж щось з колекційних речей. Хочу вести також свій блог. Часу катастрофічно не вистачає!
Як відпочиваєте у вільний час?
- Я вже «набулася» вдома, отже тепер хожу на роботу з бажанням, мене не обтяжує, навіть коли моя робоча зміна випадає на вихідний. А у вільний час люблю саджати квіти, доглядати свій врожай, працювати на землі, займатися колекцією…
Маєте можливість подорожувати? Буваєте в цікавих місцях?
- Так, безумовно, ми всією родиною по можливості їздимо відпочивати, у нас тут гарні місця, національні парки з чудовими краєвидами.
Який клімат у Вашій місцевості, чим відрізняється від нашого, українського?
- Клімат м’який. Зараз грудень, а у нас тепло, неначе влітку. Хоча бувають несподівані зміни погоди. Вчора, приміром, вітер був прохолодний.
Як вирішуєте мовну проблему? Вивчили англійську?
- Мову я досконало на жаль не опанувала. Але мені допомагає Гугл-перекладач, особливо на роботі. Отже, мовних бар’єрів не відчуваю. Розмовляю, як зручно мені і оточенню, жодних обмежень не існує. А онуки спілкуються російською і англійською вільно.
Які люди вас оточують, чим відрізняються від українців?
- Чим відрізняються? Напевне, законослухняністю. Тут люди дуже законослухняні. Поліція миттєво реагує на найменший сигнал, тому ніхто не дозволяє собі грубих порушень чи хуліганства. Люди спокійні, доброзичливі, розкуті.
Які у вас ціни на продукти харчування?
- Продукти цілком доступні за цінами. Правда, з тієї пори, як почалася пандемія, ціни на все трохи підскочили.
Як харчуються американці, чи відрізняється споживчий кошик від українського?
- Американці віддають перевагу м’ясу, люблять готувати його на барбекю, гриль. Так само овочі. А от дитяче харчування мені не дуже імпонує. Я називаю його пташиним кормом. Діти частенько харчуються сириелс з молоком, це такі сухі хрумтяшки, сухі кульки.
Що скажете про медичне обслуговування в країні?
- Медицина тут дорога, хворіти – дуже дороге «задоволення». Тому люди намагаються вести здоровий спосіб життя, займаються спортом, рухаються. Я працюю в дуже великому спортивно-реабілітаційному комплексі – тут все є для занять: басейни, спортивні снаряди, зали для різних видів спорта і тренувань. Відвідувачів багато. Люди купують абонементи і проводять в залах багато часу.
Спортивно-реабілітаційний Центр, штат Колорадо 
А як Ви добираєтеся на роботу? (Завдяки спілкуванню в режимі відео, я бачу крізь скляний фасад спортивного центру, що місто знаходиться на певній відстані)
- Без проблем добираюся. Купила автівку, отримала права, тепер сама собі водій.
Чи впливає зміна президентів і урядів на спосіб життя?
- Ми трохи відчули подорожчання життя, коли змінився президент. Але, можливо, здорожчання повязане з пандемією. Я далека від політтики, тому не буду судити про це.
Чи тривають у вас карантинні обмеження? Яка статистика захорювань?
- Обмеження тривають, їх продовжили ще до 1 січня. Статистика восени погіршилася, люди хворіють, трапляється, що помирають.
А як з справи з щепленням? Ви особисто щеплювалися вже? Чи витримується масковий режим та інші обмеження?
- Так, для працюючих у нас це обовязкова процедура, обговоренню не підлягає. Для решти – на власний розсуд. Я вакцинувалася двічі і не жалкую, хоча спочатку були сумніви. Масковий режим обов’язковий.
Зустрічали Ви тут хоч когось з України? Чи знають тут про таку державу, як Україна?
- Росіян кількох зустрічала, а українців – поки що ні. Мої онуки – точно знають, що є така країна.
Ви маєте українську пенсію?
- Ні, не маю. Тоді саме підвищили пенсійний вік. Але ніхто в Україні не подумав, як людині доробляти до пенсії, де шукати роботу. Тут все інакше. Вік не має значення, людина затребувана в будь-якому віці, якщо бажає працювати. Я дуже співчуваю українцям, які виживають на мінімальну пенсію. Мені взагалі не дали ніякої, хоча працювала все життя.
Що Вам особливо подобається тут, а що не подобається?
- Якщо коротко, то все подобається. Почуваю себе вільно, працюю, отримую нормальну зарплатню. Веду активний спосіб життя. Тут хороші дороги, гарна екологія. Навіть не хочу згадувати про те, що мені в Україні свого часу довелося пережити. А своїх земляків первомайців пам’ятаю, спілкуюся з ними в соцмережах і щиро бажаю усього найкращого!
Дякую за відверту і цікаву бесіду. Бажаю Вам, Вашим дітям і онукам здоров’я і усіляких гараздів!
Додам по секрету, що пані Олена мені теж задавала чимало питань.Цікавилася місцевими новинами, нашими спільним знайомими, було й кілька питань про політику. Наприклад, про те, чи поліпшилося життя в Україні з обранням нового президента, за якого, до речі, вона теж голосувала. Так що, «світ тісний», друзі! Всі знають все про всіх.Тож будьмо і шануймося!
Бесіду записала Наталія Терещенко, голова художньої ради АртХаб “Вінграновський”
