АФ «Корнацьких» господарює в Миколаївській області й обробляє 16 тис. га земель. У структурі посівів – пшениця, ячмінь, соняшник, жито й ріпак. Саме ці куль тури формують основний виробничий баланс господарства. Торік отримали гідні результати, особливо по житу. Зібрали 65 ц/га, тоді як середня вро жайність по Україні становила близько 43 ц/га. Фактично це один із найкращих показників у країні.
Про це розповів директор агрофірми Богдан Вітвіцький в інтерв’ю для журналу The Ukrainian Farmer.
«Жито для Півдня України – нетрадиційна культура, однак для нас це вже третій рік експерименту, який перейшов у товарні посіви. І результат виправдав очікування: культура забезпечила близько +180% планового прибутку з гектара – жодна інша не дала такого фінансового ефекту. Тому жито й надалі впроваджуємо в сівозміну»,
– зазначає Богдан Вітвіцький.
По пшениці торік зібрали 57 ц/га, по ячменю – 59 ц/га. Соняшник дав 13 ц/га. Окрім основних культур пробують також нішеві – зокрема льон, однак вони не формують головну частину виробничого портфеля. Від кукурудзи господарство відмовилося взагалі.
«Це не наша культура. За останні п’ять років тільки один сезон кукурудза дала врожайність на рівні 8 т/га, тоді як у решту років показники коливалися в межах 2-3 т/га. Минулого року культура принесла близько 150% збитку від планового прибутку, тож економічної доцільності й далі її вирощувати наразі немає»,
– додає пан Богдан.
І от чого так ?
“В АФ “Корнацьких” зібрали по 65 ц/га, тоді як середня врожайність по Україні становила близько 43 ц/га. Фактично це один із найкращих показників у країні (тобто у Корнацького)”.
І це на тих же землях, з тими ж працівниками – селянами, у тих же, практично однакових, погодно – кліматичних умовах., а показники врожайності зернових майже вдвічі вищі ніж мали в колгоспно – радгоспні часи.
Бо на землі потрібно совісно працювати працівникам, компетентно керувати роботами фахівцям, поважати працюючих та справедливо оцінювати їх труд. В сенсі оплати праці.Додаткових стимулювань.
Чи такий рівень всього такого сільгоспвиробництва, про що викладено вище, бував у колишні, тепер насмішкувато прозвані, – “совєцькі” часи.
Бував – в тих місцях, де був порядок, сумлінність, справедливість.
Але не в тих місцях, де керували заїжджі та й місцеві хамовиті, бездарі та до того ще й не чисті на руку.