Криниця-журавель. У творчості митців Миколаївщини нерідко згадується цей атрибут південного ландшафту. Такими були колись криниці майже в кожному українському селі, особливо на рівнинній частині, де відсутні наземні джерела води. Подекуди вони збереглися й досі.
Картина «Біля журавля» Андрія Антонюка насичена зображенням предметів народного побуту, що переплітаються з символами українського міфологізму.
Криниця і кришталева вода в ній, як символ життя, здоров’я, сили, родючості і чистоти. Над криницею – прозоре голубе небо, в якому пливуть хмари з крилами янголів. Біля криниці – дві жінки, літнього та молодого віку, як символ спадковості поколінь і традицій. Криниця ніби єднає три сфери буття: земне, підземне і небесне. А традиційний український гладущик і цеберко в мерехтливому сріблястому сяйві кольорів виглядають майже казково.
Микола Степанович Вінграновський теж вдається в своїх творах до образу криниці-журавля:
«Посеред двору чорніла криниця з пригорілим журавлем; степ, де щойно пройшли Миколка з Первінкою, закипів від бомб, як смола в казані; Так вони і посувалися удвох між жерлами гармат та танків, поміж перекинутими машинами, погорілими гарбами, возами; Порожнє запущене поле сумно лежало без нічого, — ні соняшник, ні колосок не хвилювали його в усі роки війни.»
Образ криниці з пригорілим журавлем – епізодичний, але потужний, тому що в ньому відтворено образ усієї України, яка лежала в руїнах і згрищах після війни.
Наш земляк, поет Анатолій Качан, уродженець села Гур’ївки, що на Миколаївщині, змальовує образ криниці-журавля у вірші «У степу над Лиманом»
У степу над Лиманом
Є криниця між трав
З журавлем дерев’яним,
Що від гурту відстав.
А за синім Лиманом
Вже багато століть
В полинах на кургані
Скіфська баба стоїть.
Кличе баба хмарину:
— А ходи-но сюди,
Принеси нам, Карино,
Із криниці води…
Із тієї криниці
Напував я коня,
Бачив небо в зірницях
Серед білого дня.
Бачив місяць-підкову
І ранкову зорю,
І хмарину шовкову
Із криниці в яру.
Ось таку таємницю
Я неждано відкрив
І назвав ту криницю
Телескопом степів.
Анатолій Качан.
Символіка криниці тісно пов’язана із символікою води і життя. Практично всі народи світу обожнювали водну стихію. Святим обов’язком кожної людини вважалося посадити дерево і викопати криницю. І ніхто не смів називати себе власником криниці чи джерела, бо вода – священна, вона дана Богом усім, хто живе в цьому світі.
Наталія Терещенко
Читайте також: Ніч Івана Богуна: відважна поема про відважного полковника
Один коментар до “Криниця-журавель у творчості митців Миколаївщини”