Поетика Миколи Вінграновського – це різноманіття образів-символів за допомогою яких митець відтворює філософську і реальну картину світу. Ця безмежна стихія обіймає народнопоетичну й індивідуально-авторську символіку, враховує національні і світові традиції. Серед образів-символів особливе місце займають флористичні мотиви, зокрема квіти. Троянди, наприклад, зустрічаються в ситуаціях як романтично-піднесених, так і побутових, а в окремих творах – мають навіть трагічне звучання.
“Ранковий сонет” — зразок інтимно-філософської лірики «раннього» Вінграновського
У вірші «Ранковий сонет» ТРОЯНДА є не лише символом краси, любові, ніжності, але й символом конкретної дівчини, яку кохає ліричний герой. Звернімося до історії написання цього твору.
Вірш «Ранковий сонет» належить до ранніх творів Миколи Степановича Вінграновського. На це вказує датування, яке було властиве авторові: після кожного твору він вказував зазвичай рік написання. Отже, 1957-й, – це рік, який вказав поет, датуючи цей вірш. Микола Степанович навчався в Москві, у Всесоюзному інституті кінематографії на режисерському факультеті. Дуже сумував і ностальгував за Україною, про що сповідався у своєму поетичному зошиті:
Я щасливий. Але чому мене тягне в рідну кохану Україну? Саме т у т я зрозумів, що люблю її понад усе на світі. Україно, моя Україно, хороша ти, поетична моя Україно, спасибі за те, що частинку цієї поезії дала і мені. Я буду зажди з тобою, цілувати буду тебе, плекати, оспівувати…
Крім записок у зошиті, Микола Вінграновський писав листи–сповіді своєму вчителю Кузьмі Герасимовичу Шокотко,який у 50-х роках був керівником драматичної студії у Первомайську і готував Миколу до вступу у театральний інститут. Саме до нього прибігав у шкільні роки юний Вінграновський зі своїми першими поетичними спробами, щоб почути думку старшого друга й наставника.
Була ще одна людина, якій Микола писав листи усі 5 років навчання на чужині: це Світлана Арсірій, однокласниця, в яку юнак був закоханий. То було його перше кохання, щире й світле почуття. Світлана зберегла листи й вірші, які присвятив їй Микола. Але довгих 47 років тримала це в таємниці… Лише у 2004 році, коли Микола Степанович пішов з життя, вона вирішила анонімно їх оприлюднити, оскільки вважала, що ці вірші їй більше не належать: вони мають належати шанувальникам геніального поета, котрий колись написав їй: “Лиш не стань мені згадкою ніжною. Лиш минулим мені не стань…»
“РАНКОВИЙ СОНЕТ”
Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.
Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають…
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.
В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх. досад
Мені дарує він красу землі і неба.
Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.
1957 рік. / Микола Вінграновський/
“Ранковий сонет” — яскравий зразок інтимно-філософської лірики Вінграновського, де любов виступає джерелом духовності, а кохана осяяна німбом святості. В очах юнака дім – це сад коханої – і та гармонія, яка протистоїть хаосу зовнішнього світу: його тривогам, турботам, досадам… Зустріч з коханою дає йому відчуття гармонії, краси, свіжості думок.
У вірші «Ранковий сонет» ТРОЯНДА є не лише символом краси, любові, ніжності, але й символом конкретної дівчини, яку кохає ліричний герой. Вона є джерелом натхнення і творчості: У мене сльози розцвітають, цвітуть думками на чолі», почуття породжує «весну думок». Саме рядок «Трояндо неба і землі, В тобі всі їхні барви грають…» Це ключова метафора, що поєднує земне (фізична краса і пристрасть ) та небесне (духовна чистота). Це підкріплюється словами: «довірливість благословенна, твоя любов мені священна» …
Ще один вірш раннього періоду починається так:
“Червоні ружі синьою водою
В саду учителя я поливав.”
Тут маємо в образі червоних руж опоетизовану згадку про вчителя – Олександра Довженка, на курсі якого навчавася Микола Вінграновський в кінці 50-х років. Це, практично той самий період, коли він писав листи Світлані Арсірій. Юнацький максималізм, яскраві контрасти світобачення відтворені в кольорах без жодних відтінків: чорне -біле, синє-зелене…
“Стояв задумливо, зіпершися на тин,
З чолом Вітчизни білий мій учитель…”
Вірш Миколи Вінграновського “Молоденька хмаринка” теж містить образ троянди. Тут троянда з’являється в контексті простоти сільського життя: “Цвіте зранку кульбаба, / Цвіте жовта троянда, / І жовтеньким курчатка цвітуть/. На відміну від “Ранкового сонета”, тут стиль розповіді вже більш приземлений, коли квіти стають частиною побуту. Жовтий колір троянди і кульбаби асоціюється з теплом домашнього вогнища, а паралель із курчатками створює образ безтурботного дитинства.
Найбільш складний образ троянди зустрічається у вірші «Тринадцять руж». Про це – мова у наступній статті з циклу «Квіти у творчості Вінграновського».
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
