Кожен квітковий художній образ в поезії Миколи Вінграновського, будь то троянда чи лілея, жоржина чи мальва, кульбаба чи мак, має символічне наповнення. Асоціації, які викликає кожна квітка, виходять передусім з тих уявлень, якими традиційно наповнений український культурний простір. Квіти з давніх давен оспівувались народом, адже з ними пов’язане життя людини від народження до завершення життєвого шляху.
Мак – це квітка, яка, найчастіше зустрічається в поетичних творах Миколи Вінграновського
В поезії Миколи Вінграновського образ маку пов’язаний передусім з народнопоетичними традиціями, а їх у фольклорі українців чимало! Ще в дохристиянські часи ця рослина використовувалась в язичницьких обрядах, зокрема в заклинаннях на гарний урожай. У народі вірили у магічні властивості маку, тому тримали його вдома як засіб проти злих духів, як приворотне зілля, як ліки. Опоетизований мак і в народній творчості: квіти вишивають на рушниках та одязі. Мак у наших предків символізував безмежність зоряного світу, сон і смерть, плодючість, дівочу вроду, швидкоплинність людського життя…
Апелюючи до фольклорних традицій, Микола Вінграновський подавав образ квітки в художньому тексті через своє авторське бачення, підсилюючи його самобутністю своєї поетики. Не дивно, що у творах митця образ квітки виконує не лише традиційно-пейзажну функцію, а ще й підсилений та увиразнений оригінальними епітетами та метафорикою.
Образ маку асоціюється із поняттям щасливого дитинства
Повоєнне дитинство письменника пройшло в оточенні безмежних степових ландшафтів, адже родина мешкала в будинку, що стояв на високому березі Південного Бугу майже на околиці міста.
А під час війни сім’я переїхала у село Кумарі, де протікає річка Кодима. Серед степових квітів, які назавжди закарбувались у дитячій пам’яті, звичайно ж, був мак. Улітку, на свято Маковія 14 серпня, було заведено святити в церкві квіти – васильки, волошки та мак. Цієї пори мак уже дозрівав, отож це було своєрідне свято макового врожаю.
А на Святвечір, коли відбувалася спільна вечеря родини, варили кутю, приправлену товченим маком. Не лише польовий, але й декоративний мак – частина сільського пейзажу: квітку здавна висаджували навколо хат, біля криниці. Враження, які зберегла дитяча пам’ять письменника потім набули реальних поетичних обрисів в його віршах:
- «Ще ніженька твоя не знає далини, / Щасливий мак цвіте біля криниці, / І ти, як мак, про щастя бачиш сни, / На них ніяк не можеш надивиться» (Колискова).
- «Озирнулися маки: що таке? / Вітер крикнув макам: утікайте! / Голови червоні пригинайте / І тікайте, бо воно таке!» (Загадка)
- «Та ще змалечку змалку, / З-за маленьких часів / Біля білого ранку / Мак червоний розцвів» (Мак і кіт. Вірш для дітей)
Ілюстрація вірша “Мак і кіт”
Перший з віршів – це колискова, і образ маку в ній переконливо передає емоцію тепла, добра, ніжності, завдяки вдало підібраному епітету «щасливий мак». Художній образ маку подається не лише як елемент пейзажу, але й асоціюється з символом рідної домівки, теплими спогадами:
- «Отакого літа ми не мали: / Ластівки дітей собі вже мали, / Вище вікон вигналися мальви, / Розсміявся на городі мак…»
Символічний образ маку в інтимній ліриці Миколи Вінграновського
Квітка маку має властивість швидко відцвітати, губити пелюстки. Це нагадує швидкоплинність людського буття, тому поет використовує даний образ саме для символічного втілення ідеї скороминущості :
- «Відпахла липа, білим цвітом злита, / І з літа покотилася гроза. / Ти виглядаєш іншого вже літа, / Тобі ж цього я ще не доказав… / Ще пахне хвиля яблуком і сіном, / І сушить голову за цвітом своїм мак…»
- «Вже сказано «ні» в одлетілому літі, / Хоч вчора звечора було іще «так», / Червоно та біло у жовтому житі / Зацвів та опався знервований мак»
- «За птахом піниться вода. / В малому полі мак червоний / Пречисту хмару вигляда / І макоцвітний погляд ронить».
Мак в українському фольклорі символізує дівочу красу. Молоду дівчину в народних піснях порівнюють з маківкою, з маковим цвітом. У Миколи Вінграновського зустрічаємо схожу символіку цього художнього образу:
- «А на обличчі тихомолодому / Цвітуть два маки тихомолоді» (вірш «Оксана»)
- «Люблю тебе. Ми думаєм одне. / За білим чорне, поза ним червоне. / На вітер тишею, а тиша вітром дме, / І тане мак, в червонім чорне тоне…»
Квітка маку через свої кольорові контрасти в народі символізувала кохання і ненависть водночас: червоні пелюстки – кохання, чорна серцевина – ненависть. Образ маку, виведений Миколою Вінграновським, передає аналогічний драматизм ситуації:
- «І сині крила неба пролетіли, / І темні очі ніч свої веде. / Червоні маки ніччю поночіли – / Я не люблю тебе, я не люблю тебе» (вірш «Утоплена»)
Образ маку часто співвідноситься у поета з поняттям України
Важливу думку висловив Іван Дзюба у статті «Микола Вінграновський»; літературознавець підказує читачеві шлях до розуміння герменевтики його інтимної лірики, яку не завжди варто сприймати дослівно: «Та любов – синівська, мужева, батьківська – уся докупність земної і небесної любові; його мадонна, його Марія; його наречена, подруга, жона, мати, дівчина, Оксана, Надія, дитя, ластів’ятко, Дніпро, Рось – то все одне… Поет говорить про свою любов. Про Вітчизну в її незбагненності й невизначальності».
Образ маку виступає в поезії Миколи Вінграновського символом щастя й відчуття гармонії від перебування на Батьківщині:
- «Заспіваю твоє ім’я, / Твоє тихе ім’я вишневе, / Де між хмарами обійма / Свою ніжну дорогу небо. / Де горить під зорею мак / І говорить гроза з грозою…».
Квіти у творчості Миколи Вінграновського – це простір, наповнений символічними образами української культури і фольклору у сукупності з авторським баченням, що ґрунтується на власному досвіді, емоціях, переживаннях. Читаючи його поезії, ми стаємо свідками, як у цьому просторі народжуються нові поетичні шедеври. Такі, наприклад, як вірш “Лілея“.
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
Попередня стаття з циклу: Квіти в творчості М. Вінграновського. Тринадцять руж
