Першого снігу люди завжди очікують з нетерпінням. Іноді він надто затримується, навіть Новий рік для нього не указ. Іноді – навпаки, поспішає передчасно впасти на землю і розтанути тієї ж миті. Але він завжди правий, бо то його право, приходити, коли побажає природа.
Цьогоріч перший сніг змішався у Первомайську з дощем, вітром, ба навіть не встиг здивувати і потішити романтиків та любителів першого сніжку. Тим не менше, поетеса Лоріна Лисогурська не тільки помітила його, але й написала гарний вірш, сповнений роздумів про короткотривалість такого явища, як сніг у листопаді з філософським осмисленням злетів і падінь у нашому житті. І як тут не пригадати класику жанру – «Вже неминуче буде сніг»?
Микола Вінграновський про очікування снігу, його передчуття
***
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.
За ноги вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.
До айстр останніх припаде
Губами сніговими —
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…
Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
©Микола Вінграновський
Поетеса Лоріна Лисогурська новим віршем привітала земляків з першим снігом:
ПЕРШИЙ СНІГ
Звідки завіса у вікнах веранди?
Чий оце шепіт чи сміх?
То на незрізані пізні троянди
падає, падає сніг.
Він листопадовий, перший, несмілий.
Знає — недовго лежать.
Юні сніжинки невинні та білі
радо кружляють, летять.
Велич простору, хвилина свободи,
воля безмежна — політ!
Їм ані слави ані нагороди,
доля — прикрасити світ! …
Горді красою, до слави байдужі,
понад землею пливли.
Хай завтра згинуть в холодній калюжі,
та вони в небі були!
©Лоріна Лисогурська
Перший сніг в листопаді -це…
А у мене цьогоріч вірша про сніг не склалося… Перший сніг в листопаді – осіння зустріч рудої осені й білявки-зими. Чи маємо нові надії, розрахунки, плани? Здається, що ні. Нічого не дивує. Якби ще нічого не дратувало було б добре. Але дратує… Звісно, що: глупство, цинізм, жадібність, егоїзм, брехня, байдужість… Неможливо з цим змиритися і погодитися на абсолютне сприйняття світу таким, як він є.
Цінуймо реальні цінності. Хай з першим, другим і сотим снігом розтануть наші негаразди. Поважаймо і любімо Україну й українців, бо нас стає менше. Ми не вміємо вчасно ховатися і відміняти вихід на роботу при загрозах , як це роблять наші парламентарії. Тож будьмо і тримаймося! З першим снігом, друзі!
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський
