Почну з того, що громадськість Миколаївщини повинна висунути кореспондента сайту “Преступности.Нет” Гомонюка номінантом однієї з журналістських премій – і за роботу, і за принциповість та мужність. Публікація “ділової” СМС-переписки депутата облради Барни з бандитом “Мультиком” та сестрою-подільницею голови облради Москаленко є належним підтвердженням цих його якостей.
А тепер по суті.
На додачу до виявлених останнім часом злочинів Романчука, Соколова, Чмира та інших місцевих службовців і “політиків”, ледь прикрита корупційна діяльність облради, та ще й поєднана з ганебним лакейством депутатів, ще раз підтвердила загальновідоме – область знаходиться в руках злодіїв і політичних пройдисвітів. Протягом двох з лишнім років я на цьому наголошую публічно за кожної нагоди, в тому числі у центральних ЗМІ, з метою привернення уваги і належного реагування відповідних високопосадовців, органів і служб.
Часто запитують, як воно так сталося. Та дуже просто: шарлатанська партійно-політична система – а вона в Україні є саме такою, починаючи зверху – в принципі не може складалися з чесних і порядних функціонерів (принаймні,тривалий час), тож і миколаївські обласні осередки різних партій, в тому числі так званих демократичних, врешті решт, в більшості випадків попадали в руки злодіїв.
Або, що всеодно, ставлеників злодіїв, яких у просторіччі звуть “шістками”.
До того ж, як ми знаємо, політичні шулери постійно перетасовують політичні колоди, і на поверхні залишається те, що й має залишитися відповідно до законів фізики. Так до керівництва “Фронтом змін”, “Об’єднаної опозиції “Батьківщина””, а згодом “Народного фронту” на Миколаївщині свого часу “піднялися” “Меріков і його команда”. А потім, завдяки Євромайдану і народній довірливості, за повної відсутності політичної конкуренції, “обійняли посади”.
І почали не тільки красти у всі можливі способи, про що вже багато говорилося, але й “відкладати яйця” – просувати “своїх людей” у владу і привладні партії.
Будь-які паразити постійно розширюють ареал свого існування, так і політичні паразити – вони намагаються проникнути всюди, де є сприятливі умови. У 2015 році таким “теплим гніздом” для паразитів стала і обласна партійна організація партії “БПП-Солідарність” – Меріков нафарширував її своїми “шістками”, як глистами.
Цьому паразитарному “заплідненню” усіляко сприяв тодішній голова партійного осередку Андрій Вадатурський, який чи то за домовленістю з Меріковим, чи в силу своєї високої зарубіжної освіти, чи то простоти душевної, взяв собі у заступники “шісток” Мерікова і фактично зробив обласну партійну організацію БПП партією цих “шісток”.
Наступний “крок вперед” – формування “шістками” списків кандидатів у депутати місцевих рад. А далі вже “справа техніки” – виборчі механізми перетворюють кандидатів у депутати у депутатів.
Тепер два риторичних питання:
1.можуть “шістки” злодіїв бути чесними депутатами?
2. можуть депутати, спеціально підібрані “шістками” злодіїв для “вирішення питань”, бути чесними депутатами?
Відповідь очевидна – ні, як і відповідь на питання “що ж робити?”.
Гнати ! Причому, не через одного, а всіх! І починати треба з тих, хто спочатку виконав завдання Мерікова по “партійному будівництву”, а потім – по “формуванню” корупційно орієнтованого депутатського корпусу.
Аджеж вони, ці “шістки” Мерікова, тепер теж депутати, продовжують і далі виконувати завдання свого шефа-злодія, й інших депутатів до корупційної діяльності схиляють. В області їх називають “талпами” – за призвіщем самої наближеної до Мерікова “шістки”, яку той вже призначив “куріровать тє же вопроси, которимі занімался Романчук” – тобто, корупційні “схеми” і “цепочки”.
Тож я цілком підтримую позицію Юрія Бірюкова щодо повної зачистки обласної партійної організації і депутатського корпусу від “яєць Мерікова” – це треба було б зробити одразу ж після відсторонення від партійної посади Андрія Вадатурського, як я пропонував. Але краще пізно, ніж ніколи, бо попереду – “Нові корупційні пригоди Мерікова і його команди”.
Народний депутат України Аркадій Корнацький.
