Жителька Первомайська передала в Артхаб  світлину Миколи Вінграновського з власного архіву

Фото, зроблене більше 60 років тому, передала в Бібліотеку-музей Миколи Вінграновського мешканка Первомайська Колесніченко Людмила Олександрівна. Про себе пані  Людмила розповіла небагато. Народилася у 1947 році в селі Лиса Гора, навчалася у Лисогірській школі інтернаті.

З 1962 року  до виходу на пенсію за віком  її батько – Олександр Михайлович Чоботар, 1924 року народження, працював вчителем математики та фізики. Займався фотографуванням, мав удома фото апаратуру.  Після виходу на пенсію працював у радгоспі. Батько сам родом з Кумарів, Врадієвського району.

Сфотографувалася з Миколою Вінграновським, перебуваючи у Миколаєві в дитячому таборі

Разом з кількома учнями Лисогірської школи-інтернату Людмила була влітку у  піонерському таборі в Миколаєві. Про зустріч і фотографію з Миколою Вінграновським розповідає:

“На фото – діти з різних районів. Це був піонерський табір для вихованців станції юних техніків. Тому тут більшість – хлопчики, дівчаток мало. Працювали технічні гуртки: авіагурток, фотогурток та інші. Нас було багато.

В той день пам’ятаю, що  усі уважно слухали виступ Вінграновського, він дуже гарно читав вірші, розповідав про себе. Усіх обнімав, тиснув руки, був привітний і веселий. Разом з ним був ще один чоловік, але я не пам’ятаю, хто він такий.

Коли ми від’їжджали з Миколаєва додому, фотограф подарував мені цю світлину. Я розбиралася у тонкощах фотографування, проявлення плівки, тощо. Мій тато мене вчив, бо сам захоплювався фотографуванням. Я проявляла свої знання на заняттях гуртка. Тож фотограф мабуть тому й подарував мені це фото.»

Світлина зберігалася у пані Людмили у сімейному альбомі. Дізнавшись, що в місті працює Артхаб «Вінграновський», жінка вирішила передати реліквію до музею.

Дуже жалкує, що мало може розповісти про ту зустріч. Вона була підлітком, усе закарбувалося в пам’яті яскравою подією, яка відбулася в її житті. А от подробиць зустрічі – не запам’ятала. Можливо тато Людмили знав родину Вінграновських, адже теж був родом з Кумарів. Але тата давно немає серед живих, тож залишаються тільки припущення.

Ми вдячні пані Людмилі за таке важливе рішення – передати світлину в Артхаб «Вінграновський». Це унікальне  фото посяде достойне місце серед автентичних експонатів музею.

Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»

 

Loading

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *