Олександр Новицький – відомий місцевий краєзнавець. Його дослідження охоплюють різні періоди історії нашого краю. Сьогодні ми публікуємо його топнімічне дослідження назви «Олта» – однієї з частин міста, яка вважалася ханською слободою. Ми вже звикли до певних стереотипів і навіть краєзнавчих міфів. Насправді ж, багато речей, виявляється, або зовсім не мають грунтовних досліджень, або є хибними. До одного з таких хибних тлумачень належить трактування назви Олта(Голта) як «низовина» чи «заболочена місцевість». Пропонуємо вашій увазі грунтовне дослідження даного питання краєзнавцем Новицьким.
Олта (Голта): Низовина, заболочена місцевість чи місце риболовлі?
Відкриваючи сторінку пошукової системи “GOOGLE” і набравши слово слобода Голта, з’являється маса посилань первомайських краєзнавців з інформацією, яку вони переписують один в одного, слово в слово, не знайшовши часу навіть змінити речення і переставити слова в текстах своїх досліджень. Якщо тексти любителів історії аналогічні, значить і помилки у них близнюки-брати.
Цитата одного з авторів:
“слобода Голта. Назва походить від тюркського слова “олта” – низовина, також зустрічається тлумачення – “заболочена місцевість”.
Після прочитання тексту відразу виникає кілька запитань:
Питання перше: Якщо автори претендують на науковість свого краєзнавчого дослідження, чому не посилаються на використану у роботі літературу?
“Назва походить від тюркського слова “олта” – низовина”.
Посилання на словник тюркської мови та сторінку перекладу слова олта ніде не вказано. У яких документах “також зустрічається тлумачення” – “заболочена місцевість”?
Питання друге: Що таке, на думку авторів, тюркська мова? Є сім’я тюркських мов, яка поділяється на шість груп. У перекладі з якого саме з тюркських мов краєзнавці Первомайська зробили висновок про етимологію слова Olta як низовина, болотиста місцевість?
Шість груп сім’ї тюрських мов:
- р-група або булгарська (з чуваською мовою);
- д-група або уйгурська (північно-східна) включаючи узбецьку;
- тау-група або кипчацька, або половецька (північно-західна): татарська, башкирська, казахська, караєєво-балкарська, кумицька, кримськотатарська;
- таг-лик-група або чагатайська (південно-східна);
- таг-ли група чи кипчацко-туркменська;
- ол-група або огузькі мови (південно-західна); турецька (османли), азербайджанська, гагаузька, туркменська, а також південнобережні діалекти кримськотатарської мови.
Оскільки автори численних публікацій історії нашого краю так і не представили зручне пояснення походження назви татарського поселення Олта на березі річки Південний Буг, наважусь запропонувати своє трактування, з документальними підтвердженнями версії.
Місце впадання річки Синюхи в Південний Буг, з давніх-давен рясніло рибою і завжди приваблювало з прилеглих місць безліч людей на багаті рибні промисли. Оскільки поселення відносилося до володінь Османської Імперії, пошуки почав з турецько-російського словника.
Olta – рибалка, місце риболовлі.
На Генеральній карті України Гійома Лавассера де Боплана 1648 року, на річці Синюха, біля її місця впадання в Південний Буг позначено урочище Co po rybe chоdzy [Вrod]. Йдеться про нормальне місце перебування рибальських артілей.
Мартін Броневський “Опис Татарії” (TARTARIAE DESCRIPTIO) 1578 рік.
Мартін Броневський дає виразний опис цієї частини Південного Бугу, що підтверджує, що вже в його час ці місця організовано використовувалися мешканцями м.Брацлав для потреб риболовлі: Степи Савранські та Очаківські, що лежать між Бугом та Дністром…
«…скелястий острів на Бузі, захищений природними укріпленнями і неприступний, тому що обидва береги дуже піднесені і річка омиває їх з усіх боків. Острів досить великий і населений; наші знаходять на ньому безпечний та вірний притулок від Татар та Валахів. Особливо ж він служить вірним захистом Братиславцям, які щороку по кілька місяців займаються там риболовлею. На цьому острові та на інших, що розташовані на Бузі, у квітні, травні та червні постійно знаходиться близько двох сотень стрільців».
Якщо врахувати, що всього стрільців у Брацлаві, посилаючись на записи Броневського, було близько п’яти сотень, то бузькі рибні промисли залучали майже половину гарнізону м.Брацлав.У цих місцях займалися рибним промислом не лише брацлавці. Бернард Претвич (старота панський 1540-1552р.р.) описував, як він відправляв на рибні промисли людей на Південний Буг, з польського міста Бар і сам слід їх охороняти від набігів татар і волохів. „wiedzac iz kazdy rok nie minie sie, щоб rybitwow gdzie nie pobrali“. (Знаючи, що практично щороку в полон потрапляли рибалки). (Bibl. Warsz. 1866. ІІІ, стор. 48). Претвич описує випадок, коли татари „pobrali z gubitwow Braclawskich na Zywej wodze„ (op.cit.) (захопили рибалок на Живу воду). Під Живою Водою, за контрастом з гіркуватими, солонуватими степовими річками, що часто пересихають, наприклад річка Мертві води, цілком логічно мати на увазі річку Синюху, єдину повноводну притоку Південного Бугу в степах вище річки Інгул.
Фото3
Дещо нижче за течією річки Південний Буг, знаходився Бузький гард – місце риболовлі козаків Бугогардівської паланки.
. Наступне повідомлення також підтверджує мою версію про багатство рибних угідь нашої місцевості:
«Подорож Єлисаветградською провінцією» Гільденштедт Йоган-Антон 1774 рік.
«Верст 40 нижче за Катерининський шанс є на Бузі урочище, зване Запорізький Гард. Тут у запорожців спостережний пункт і великий рибний лов, тут і переправа через Буг; за кожен віз беруть по 25 копійок. Тут ловлять багато риби з сімейства осетрових різних видів та інших, менших, особливо часто: коропів, вирізубів і рибців. Кажуть, у Гарді росте у великій кількості Rhus cotinus (скумпія), листя якого вивозиться звідси до Миргорода для дублення саф’яну. Опівдні ми покинули Катерининський шанець».
Скальковський “Історія Нової-Січі, або останнього Коша Запорозького”, том.1, стор.63, 64.
Є й інші згадки, наприклад, витяг із записок російсько-турецької війни
Перерахованих вище свідчень на користь версії про походження назви населеного пункту Olta, як місце перебування рибалок різного підданства та різного віросповідання, цілком достатньо для підтвердження моєї версії Olta — рибалка, місце риболовлі.
У той час, коли народилася й надалі була підхоплена, але не перевірена ще краєзнавцями версія «низовина, болотиста місцевість», багато джерел інформації були недоступні для дослідників краю. Наприклад, турецько-російський, або татарсько-російський словники. Що мав краєзнавець у районному місті часів СРСР? Фондами міської бібліотеки та можливістю надіслати запит до архіву. Я вважаю, що нині існуюча версія з’явилася набагато банальнішою, ніж переклад із тюркської мови.
Берег у цьому місці дещо нижчий і більш пологий, ніж береги Богополя та Ольвіополя. Територія парку та стадіону щорічно підтоплювалася, внаслідок льодоходів та паводків. Ось і народилося логічне, але не зовсім правильне пояснення: низовина, болотиста місцевість, мочар.
На фото підтоплена Голта, 1932 рік.
Якщо у шановних краєзнавців міста Первомайська з’являться конструктивні зауваження та спростування, готовий вислухати їхні вагомі доводи на користь етимології Olta як низовина, болотиста місцевість.
Автор статті: Новицький А.Є. Джерело
24.08.2014р.
