199 років тому 5 березня народився український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч Леонід Іванович Глібов. Родина жила у Веселому-Подолі, Полтавської ґубернії, в маєтку українських панів Родзянок, у яких батько Леонида Глібова, Іван, був управителем. Порфир Родзянка мав гарну бібліотеку, зберігав українські звичаї, любив науку й просвіту. Під його доглядом талановитий Леонід отримав початкову освіту. Рідна мати й місцевий священик були його першими вчителями.
Продовжив навчання у гімназії міста Полтави. На-жаль, через недугу був змушений покинути науку й повернутися до батька на хутір. 1855 р. закінчив ліцей у Ніжині, став працювати учителем в Чорному-Острові на Подільщині, потім був навчав дітей історії та ґеоґрафії в Чернігівській ґімназії. З 1861 року почав видавати тижневник „Черниговскій Листок“ росийською й українською мовами. Але уряд припинив видавання часопису, а редактора звільнив через українофільство. Почалися важкі часи нужди. Письменник важко хворів. Незабаром додалося нове, тяжке горе: смерть дружини. Лиш 1867 року він повернувся до роботи, став управителем земської друкарні в Чернигові, і на тій службі залишався до кінця життя. Помер 10 листопада 1893 року, похований у Чернігові на території Троїцького монастиря.
Творчість Леоніда Глібова
Перший віршик „Сон“ написав ще 15 літним хлопцем. З тієї пори не припиняв писати, а коли не міг друкувати в російській Україні, то посилав твори до часопису „Дзвінок“ у Львові. Там підписувався прізвищем „Кенир“. Це прізвище дали сусіди його батькові, коли він привіз співучу птицю кенира.
Поміж творами Глібова найбільше байок. Байки – дуже старий жанр літератури. У багатьох народів світу є свої байки і свої байкарі. Але засновником байки вважають легендарного давньогрецького байкаря Езопа, який жив у VI ст. до н. е. на острові Самосі. Його твори здобули світову славу.
Але Глібів, так само, як і його знаменитий попередник Гребінка, умів своїм байкам надати український характер, вигаптувати українські узори: звірів, квіток, людей. І ліс, і поле, і село, і небо, усе довкола українське. І мова, його героїв щиро-народна, українська. І думки, які вони висловлюють — це думки про правду, про любов, про чесне життя, про те, щоб люди не творили кривди, щоб не було між нами ні ненажерливих вовків чи ведмедів, ні солом’яних дідів, а щоб були добрі й мудрі люди. Тому байки Глібова актуальні досі і будуть актуальні й надалі.
Запрошуємо до Бібліотеки-музею
В Бібліотеці-музеї Миколи Вінграновського є книга Леонід Глібов. Байки. Видання 1979 року. Для тих, хто цікавиться жанром байки, гуморески – маємо також збірки Олекси Різникова, Сергія Відмиша, Миколи Савки, Наталії Терещенко, Анатолія Баранецького. Ласкаво просимо до читання!
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
