День Пам'яті АНДРІЯ АНТОНЮКА

День Пам’яті АНДРІЯ АНТОНЮКА

16 квітня 2013 року відійшов у вічність Антонюк Андрій Данилович, уродженець міста Первомайська, художник зі світовим ім’ям. Народний художник України (2007), лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1994) та премії ім.Василя Стуса (1993), лауреат премії «Золотий Тризуб» (1986)…

Але сам художник говорив, що його біографія не в датах: «Моя біографія – то мої картини. Химерні чи реальні, хороші чи погані, – судити не мені. Але вони – перед вами, як душа митця перед лампадою. Прийміть їх, моїх рідних дітей!»

Мешканцям нашого міста творчість Андрія Даниловича по-особливому близька і зрозуміла. Адже в ній знайшли своє відображення найважливіші події його життя, все те, що відбувалося на водному просторі річки Синюхи та Південного Бугу, на сонячному Богополі, де він народився й зростав, де в будні його кликав на уроки дзвоник 17-ї школи, а у свята прихожан скликали дзвони Богопільської церкви. Саме тут, ще хлопчиком, навчився захоплюватися красою рідного краю, вперше взявся за пензель і почав опановувати мистецтво живопису. На все життя Майстру вистачило сюжетів з життя того народу, серед якого він виріс, того полікультурного середовища, де останнім окрайцем хліба ділилися у скрутні часи українці, євреї, поляки. Саме про себе і свого земляка Миколу Вінграновського, він сказав: «Південь у нашому серці – на все життя!». Через всю творчість Майстер, за його власним зізнанням, намагався «пронести світло маминої молитви»!

Тут зроблю невеличкий «ліричний» відступ.

Час від часу в дописах краєзнавців доводиться читати, що той чи інший видатний, відомий, визнаний митець чи науковець, державний діяч чи герой, є вихідцем з Первомайська. Іноді навіть дивуєшся, скільки їх багато, насправді, цих видатних і відомих! Іноді навіть хотілося почати ними пишатися, адже вони родом з Первомайська! Але щось заважає це робити… Що саме? Мабуть те, що ці відомі й видатні забували, звідки вони родом. Крім скупого рядочка в біографії – більше нічого в їхньому житті не пов’язувало їх з рідним містом, з малою батьківщиною. Поїхав і забув… Про те, щоб згадати, чи щось для рідного міста зробити, і мови не було.

Андрій Антонюк – з іншого “тіста”! Душею й серцем він завжди залишався богопільським хлопчиною, який сумує за рідним містом і створює дивовижні картини, де оживає уся богодана краса південного краю!

Покрова на Богополі, Лампада над Синюхою, Цвіт акації, Святий Вечір на Богополі, Лампада часу, Різдво на Богополі, Богопільська мадонна, Богопільський епос, Ранок на Богополі, Богопільські дзвони, Біля маминої хати… Це далеко не весь перелік робіт Андрія Антонюка, в яких ми впізнаємо наше рідне місто Первомайськ, наше Богопілля, оточене водним простором Бугу й Синюхи.

Дяка Вам, Андрію Даниловичу за любов, за талант, за пам’ять!

Станьте нашим Янголом -охоронцем в цю скрутну і трагічну воєнну годину, коли підступний ворог намагається знищити Україну і Українців! Допоможіть захистити наш Південь!