«Два кольори» у творчості Дмитра Павличка

Музей – бібліотека Вінграновського одержав нові книги, серед яких збірка Дмитра Павличка «Два кольори». Павличко Дмитро Васильович – один із поетів шістдесятників, був одним з організаторів Народного руху України і першим головою Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка.

Із 1964 р. Дмитро Васильович стає працівником столичної кіностудії ім. О. Довженка. За його сценарієм, написаним у співавторстві з В. Денисенком, було знято фільми «Сон» і «Захар Беркут». У «Сні» прозвучала пісня на слова поета «Лелеченьки» (музика О. Білаша), яку люди відразу сприйняли як народну. У ній, як і в пісні на слова Богдана Лепкого «Чуєш, брате мій», ідеться про те, що доля розкидала українців світами, однак кожен із них мріє бути бодай похованим у своєму краї.

У 60-80 роках XX ст. відчувався масований послідовний наступ на українську культуру, загалом — на українство. Д. Павличко відгукнувся на це своєрідним пісенним спротивом режимові, що особливо виразно зазвучав у пісні «Два кольори» (1964), яка стала і назвою поетичної збірки , в яку увійшли найкращі вірші й поеми з усіх періодів творчості автора. Неймовірний темперамент і жага до життя круто заносили поета на віражах життя, однак любов, як найвірніший компас, повертала його до себе справжнього.Його твори із збірок «Таємниця твого обличчя» та « Золоте ябко» – осібна сторінка у скарбниці української інтимної лірики:

Коли мені не допоможуть вірші,

То вже не допоможуть лікарі.

У сни свої благословенні й віщі

Я відійду самотньо на зорі.

Тоді прийди, кохана, кроком тіні,

Та серця ти за тим собі не рви,

Що все життя віддав я Україні….(« Таємниця твого обличчя»)

В тобі одній люблю я безліч

Жінок, дівчаток і бабусь.

Числа твоїх облич і масок

Я, наче космосу, боюсь.

Боюсь одкинути завісу

Над безміром твого єства.

Люблю я тайне поєднання

В тобі – людини й божества. («Золоте ябко»)

Дмитро Павличко був і залишається дуже плідним поетом. Він є автором слів відомих пісень: «Два кольори», «Долиною туман тече», «Лелеченьки», «Застольна», «Я стужився, мила, за тобою»(пісня називається «Явір і яворина», музику до якої написав відомий український композитор Олександр Білаш). Його пісні вважають народними, що свідчить про їх високе визнання в Україні.