В Чаусово-2 утворено релігійну громаду УПЦ Київського патріархату

В суботу, 14 травня, в сільському клубі села Чаусово-2 відбулися збори, на яких було прийнято рішення про створення релігійної громади Київського патріархату. У залі клубу були зайняті всі крісла, людей прийшло багато, бо питання діяльності, а точніше – повної бездіяльності нинішньої сільської релігійної громади, Московського патріархату, турбує всіх.
Збори відкрив Біляєв Анатолій Михайлович, який вже не раз був одним із тих, хто проявляє турботу про своє село. Свого часу він добився утворення у Чаусово-2 окремої сільради, яку й очолював понад двадцять років.
Як відзначалося у виступах селян, до нинішнього складу релігійної громади важко навіть заявляти якісь претензії, бо із мешканців села в ній залишилося всього декілька людей, переважно похилого віку. Начебто членами парафії є ще якісь люди не із Чаусово-2, але достеменно це нікому не відомо, тому що всією документацією громади заволоділи священники УПЦ МП і нікому іі не показують.
От до них претензій багато, тому що та місіонерська  робота, яка зараз так потрібна на селі, абсолютно не ведеться. Не цікава вона настоятелям сільського храму,причому всім без винятку, а їх за останні двадцять років змінилося в Чаусянській церкві також чи не двадцять.
Як і в більшості інших сіл, в Чаусово-2 є мешканці, які пиячать, промишляють крадіжками, дехто займається самогоноварінням, є недбалі батьки. Службу Божу в церкві регулярно відвідують всього лиш декілька осіб, дещо більше “згадують Бога” тільки під Паску, а священники не йдуть до людей, не допомагають перебороти зло, не піклуються про іх душі. Через це деякі селяни вже попали під вплив якихось не зовсім зрозумілих чи то релігій, чи сект.
З болем говорили виступаючі про те, що отці Московського патріархату несуть не до храму, а із нього. На початку 90-х років багато місцевих селян жертвували на відновлення храму, хто скільки міг, а всі основні церковні предмети на початку 2000-х у великій кількості пожертвував релігійній громаді Аркадій Олексійович Корнацький. Ікони і церковні книги у коштовних окладах, срібні й золочені хрести, різноманітні підсвічники, хрестильну купіль, сім повних комплектів святкового облачення для священнослужителів та багато чого іншого, на десятки тисяч у валютному обчисленні, було закуплено в Софріно і доставлено в Чаусово-2 двома вантажівками. Звісно, все це дарувалося не Московському патріархату, а сільській релігійній громаді.
Тож Чаусянська Хрестовоздвиженська релігійна громада мала б бути, як то кажуть, багатою, а церква Воздвиження Хреста Господнього – сяяти гарним убранством, але майже нічого цього нема.
До того ж, за певними даними, священниками ще начебто й сфальшовано протоколи про передачу церкви й земельноі ділянки довкола неї у власність Московського патріархату! Що геть неприпустимо – жоден патріархат до будівництва або реконструкції храму не доклав ні копійки, храм і земля мають бути виключно власністю сільської релігійної громади!
Прикрою звісткою для учасників зборів стало те, що на них не прийшов отець Олесандр,нинішній настоятель храму, до якого претензій якраз найменше. Не захотів батюшка поговорити з людьми, та ще й заборонив йти на збори тим декільком бабусям, які ходять до церкви.
А це вже, до речі, не жарти – ніхто не має права утискати прав людей. Не захотіли, наприклад, голосувати за перехід до Київського патріархату Ободенко Василь Кирилович та Ярмульський Борис Петрович, двоє із сотні присутніх, і не голосували, і ніхто ім і слова поганого не сказав. Протизаконними діями нічого не досягнеш – українці день від дня стають все свідомішими.