В Бібліотеці-музеї Миколи Вінграновського щодня звучить поезія нескорених

В Бібліотеці-музеї Миколи Вінграновського триває проєкт «Бентежні вірші. 2024».   Тут щодня звучить поезія. Вчителі, учні, викладчі, студенти, письменники, бібліотекарі приходять сюди, щоб задекламувати той вірш, який сьогодні відповідає емоційному стану читця, його настрою. Такі вірші знаходяться у доробку місцевих авторів Первомайщини та Миколаївщини. Це твори Миколи Савки, Лоріни Лисогурської, Наталії Терещенко, Галини Запорожченко, Сашка Обрія, Ірини Відмиш… Багато декламаторів обирають поезії Миколи Вінграновського.

Вашій увазі кілька віршів, які були прочитані за останні дні.

Читає Анна Москаль, ліцей Лідер

Автор Сашко Кучеренко

ПЕРЕМОГА

Крізь розбиті долі і дороги,

стерті із лиця Землі міста

бачу світлий образ Перемоги,

бачу скрізь усміхнені вуста.

В найтемніший час скорботи й болю,

в мить найбільших розпачів і втрат

знай, що ти не сам, що Бог з тобою,

до в’язниці відчаю не втрап.

Тьма ракет, ворожих мін і танків

мрії всі чавитиме, та знай:

найтемніший час – перед світанком.

Ще цвістиме цей стражденний край!

І коли здаватиметься: “Крапка!..”,

в час найбільших лих і руйнувань

образ Перемоги зрине раптом –

звістка світла, радісна, нова!

Вір: у мить найбільшої зневіри,

похапцем зриваючи мости,

вороги тікатимуть, мов звірі,

підібгавши зганьблено хвости.

 

 

Розмова з сином

 Декламатор Олена Ридош

Автор Галина Запорожченко

 

Упав солдат, він впав за тебе, сину,

Щоб ти міг жити в радості й добрі.

Він впав за нашу рідну Батьківщину,

Щоб ворог не затьмив її зорі.

Поліг солдат – із честю – в полі бою,

Щоб ти, синочку, виріс і змужнів,

Щоби родина тішилась тобою,

Як Україна доблестю синів!

Своє життя віддав він не намарно,

За успіх твій здолав дев’ятий вал,

Він, сину став героєм легендарним,

Хоча йому було лиш двадцять два.

Священну волю й рідну землю, сину,

Він залишив як світлий заповіт

Його звитяжний подвиг не загине,

Допоки гідність ти нестимеш в світ!

Мусиш вижити

Читає Наталія Капацина

Автор Наталія Терещенко

 

*Сонце слізоньки ллє золоті,

Та пекучі ж які і гарячі…

Привезли пацана* на щиті,

Плаче сонце і вулиця плаче.

 

Це останній. Забрали усіх.

На щитах повернулось чимало.

І граніти в ранковій росі

Хлопцям нині домівкою стали.

 

Хто живий – при щиті і з щитом,

Мріє серцем про тишу у лузі,

А у грудях  болить як фантом

Вічна пам’ять про втрачених  друзів.

 

А у грудях палає вогнем

Серце вже переплавлене всоте,

Небо мчить здичавілим конем.

І підковами хмари колотить.

 

Осідлай, попри тугу і біль

У твоєму зболілому серці!

Відступати  не можна тобі,

Мусиш вижити, хлопче, в цім герці.

Туди й дорога

Декламатор Ткаченко Вероніка

Автор Микола Савка

 

Поразки нашим ворогам,

А вам – додому.

Хай гуркіт чути буде нам

Лише від грому

 

Піде війна у небуття

Страшна, проклята

Розквітне мальвами життя –

І буде свято.

 

Заколосяться знов поля,

Сади розквітнуть,

Травою вкриється земля

А листям – віти.

 

Лунатиме дитячий сміх,

Пісні дівочі,

І будуть сяяти у всіх

Від щастя очі.

 

Піде війна у забуття,

Туди й дорога.

І  буде радісне життя –

дарунок Бога.

 

Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу “Вінграновський”