Просто не можу не поділитися… Перед вами, на цьому фото- великий український поет, прозаїк Микола Вінграновський.Той, котрий писав свій історичний роман «Северин Наливайко» щоднини упродовж 6 років…Оцей стос паперів, набраних на друкарській машинці, що лежать праворуч письменника- це ніщо інше, як рукопис твору. Митець казав, що там 3 тисячі сторінок!
,Не раз читала і слухала з уст самого автора, що він дуже не любить поспішати із творчістю. Його цитата: «Мене цікавлять найбільше відстояні в собі речі…».
Несправедливо мало переглядів має унікальний фільм про Миколу Вінграновського у коротких 5 частинах… Вперше про ці 3 тисячі сторінок я прочитала на сторінках книги спогадів «Маршал Вінграновський» (2011), далі – почула і тут. Вражаючий факт! А як говорив цей чоловік , як читав свої твори ! Це унікально! Посилання на фільм. А для вас – небуденні, просто дивовижні цитати- думки від майстра слова…
Цитати від митця Миколи Вінграновського
- «Лірика – це все, чим живе поет…».
- «Сучасність – це те, чим мусить жити поет…».
- «Для мене ніколи не існувало циклів поезій і тем, для мене існував світ, якому я належу, і який потім вже мені належить…».
- «Я жив завжди в страсі від слова до слова. Особливо я боюся його, коли пишу перше речення…».
- «Точно знайдене слово таке сильне. Точно покладене на папір слово може на собі понести багато і далеко, навіть через роки».
- «Світ мене вже не ліпить. Він ліпив мене в дитинстві. Спасибі йому. А тепер він вже мій.».
- «Не треба все, врешті, знати… Кожна людина має на це право…».
- «Письменник народжується з тим, що він має написати ще до дня свого народження…».
- «Я слова боявся завжди і боюсь. І в прозі, і в поезії…».
- «Душа поета мусить жити своїм життям. І дорога душі – це дорога поезії. Дорога душі – це дорога знаків і символів…».
- «Душу свою поет має берегти більше, ніж що… Саме душу…».
Ірина Садула, письменниця, авторка книги авторських сценаріїв «Знайомі незнані»
*Примітка від Артхабу «Вінграновський»
Стрічку оцифрували спеціально для меморіального вечора «Вінграновський-88», який відбувся 30 листопада 2024 у Будинку кіно. Документальний фільм зняли режисер Петро Марусик та оператор Віктор Єфименко у 1993 році. Реставрацію провели у Центральному державному кінофотофоноархіві імені Гордія Пшеничного та з ініціативи й фінансової допомоги театрально-музичного українського гурту Schmalgauzen.
Дякуємо письменниці Ірині Садулі за книги, подаровані Бібліотеці-музею Миколи Вінграновського, за популяризацію творчості нашого геніального земляка.
Пов’язані новини
Чи прагне місто Первомайськ підкреслити свою самобутність?
Доля поетичної документалістики Ліни Костенко та Миколи Вінграновського
Авторські літературно-мистецькі сценарії від Ірини Садули з Івано-Франківщини отримала Бібліотека-музей Миколи Вінграновського у Первомайську
