Антоніни Григоренко
«Вечорниці на Андрія»
Українське село, оповите гучними піснями,
Десь в далекім вікні зачаровано мліє свіча…
Заколихане снами воно й чарівними зірками…
Там на свято Андрія ворожить про долю дівча.
Запитає Андрія: чи буде щаслива й багата,
Чи веселе життя напророчить він їй, чи сумне.
Вже зробила місток і принесла води, щоб гадати,
Чобіток і ложки, і відкрила вино запашне.
Українське село. Таємниці кружляють під вечір
І шукають Андрія веселі меткі дівоньки.
Прикрашають домівку, хустки накидають на плечі,
З нетерпінням чекають коли надійдуть парубки.
І шумлять вечорниці. Вареники ліплять дівчата
І дотепно жартують кмітливі прудкі парубки.
Дзвінко грають музики і пари танцюють завзято,
І підморгують весело з неба яскраві зірки.
А дівчина не спить… Вона півночі тихо чекає,
Щоб дізнатись підказки чи буде кохання, чи ні.
Щоб дізнатися коли вона пару собі відшукає.
Ця підказка, можливо, прийде на Андрія вві сні.
Українське село,- ти колиска народних традицій,
Зберігаєш ти мову і звичаї наших батьків.
І хоч зайди чужі напридумали різних петицій,
Збережеш назавжди ти історію давніх віків.
