Вбивство патрульними поліцейськими неповнолітнього хлопця, яке сталося в Києві 7 лютого 2016 року, – це лише верхівка беззаконня, що панує в Національній поліції України.
Катування затриманих (Чорноморськ, Верхньодніпровськ, Львів), викрадення людей з метою отримання викупу (Новомосковськ), торгівля наркотиками прямо в управлінні патрульної поліції (Одеса), патрулювання вулиць в стані наркотичного сп’яніння (Тернопіль), наїзд на жінку на пішохідному переході зі смертельними наслідками (Київ) і, звичайно, хабарництво – ось такими повідомленнями про «подвиги» поліцейських рясніють стрічки інформаційних агентств. Але найстрашнішим наслідком діяльності «реформаторів» стало фактичне знищення фундаменту, на якому тримається будь-яка правоохоронна діяльність – досудового слідства, пише в своєму матеріалі для видання «Ракурс» екс-глава Консультативної ради при ГПУ, журналіст Володимир Бойко.
Він нарікає, що в суспільстві немає навіть розуміння того, що патрульна поліція – це найпримітивніша ланка правоохоронного механізму.
-Головно дійовою особою правоохоронної системи є слідчий, оскільки ефективна боротьба зі злочинністю можлива тільки за умови, що всі виявлені кримінальні злочини будуть розслідуватися в установлені терміни та передаватися на розгляд суду, – підкреслює Бойко.
Найбільш яскравим прикладом деградації правоохоронної системи України журналіст називає розслідування «справи 31 серпня 2015 року», коли в ході акції протесту проти внесення змін до Конституції України в бік охоронців будівлі Верховної Ради з натовпу була кинута бойова граната. Загинуло четверо бійців Національної гвардії України.
«Прокурорська правда» наводить першу частину матеріалу Бойко:
Скориставшись трагічною подією, що сталася 31 серпня, Аваков звинуватив в організації терористичного акту ряд колишніх народних депутатів від партії «Свобода», а також провів масові затримання серед громадських активістів, які брали участь в акції протесту, – без оголошення хоча б трохи обгрунтованої підозри.
Зокрема, журналіст Артем Фурманюк провів у слідчому ізоляторі три місяці – він оголошений організатором масових заворушень, і це при тому, що зі своїми «союзниками» Артем познайомився вже в управлінні міліції після затримання. За весь час досудового слідства журналіст був допитаний тільки двічі (перший раз – безпосередньо після затримання) і до сьогоднішнього дня, хоча минуло сім місяців, він навіть не знає слідчого, який веде його справу.
З огляду на неспроможність Національної поліції здійснювати досудове слідство, Генеральна прокуратура України виділила епізод щодо двох співробітників міліції, підозрюваних у киданні гранати в нацгвардійців, і прийняла його до свого провадження. А що стосується епізоду з так званими «масовими заворушеннями», про який стільки говорив Аваков, то він залишився в підслідності Національної поліції. Причому цей епізод не тільки не розслідується, а, навпаки, має місце груба фальсифікація матеріалів досудового слідства.
Причиною фальсифікації є те, що до проведення терористичного акту, в результаті якого загинуло четверо службовців Нацгвардії, виявилася причетною зовсім не партія «Свобода», про що заявляв Аваков, а банда, очолювана людиною з найближчого оточення глави Миколаївської обласної державної адміністрації – депутатом Миколаївської обласної ради, керівником фракції «Батьківщина» Сергієм Чмирем.
Про це дуже добре обізнані як в Генеральній прокуратурі, так і в Головному слідчому управлінні Національної поліції України. Більш того, один з членів цієї банди, такий собі Геннадій Дубров, який був оголошений в розшук ще у вересні 2015 року, зараз знаходиться в СІЗО м. Миколаєва за підозрою в скоєнні зовсім іншого злочину – він намагався викрасти свого ватажка Чмиря і отримати за нього викуп , оскільки потребував грошей для того, щоб сховатися за кордоном.
26 вересня 2015 року низка інтернет-видань і телеканалів повідомили, що в квартирі журналістки «Українського тижня» Лери Бурлакової міліція проводить обшук у зв’язку з заворушеннями під Верховною Радою, які сталися 31 серпня 2015 року. «Слідчих цікавила не стільки Валерія, скільки можливість проведення обшуку в її квартирі. Ніяких повісток або викликів від слідчих їй не приходило. Постанову суду про обшук складено на третю особу, яка тут не живе, а ордер на обшук квартири був переданий мамі Валерії », – з обуренням розповідав головний редактор« Українського тижня »Дмитро Крапивенко.
В якості доказу незаконності обшуку Бурлакова надала журналістам копію постанови слідчого судді Печерського районного суду, з якого випливало, що правоохоронці розшукують Дуброва Геннадія Олександровича, до якого Бурлакова не мала, мовляв, ніякого відношення.
Треба сказати, що Бурлакова лукавила. Ось фотографія Валерії Бурлакової і Геннадія Дуброва на прізвисько Бізон, зроблена 24 березня 2015 року в зоні АТО, недалеко від зруйнованого Донецького аеропорту.
Саме в цей день молоді люди, які входили до складу, скажімо так, неформального збройного формування «Карпатська Січ», оголосили себе чоловіком і дружиною. А безліч видань повідомило, що в зоні АТО добровольці Дубров і Бурлакова зіграли весілля.
Не знайшовши в квартирі Бурлакової її чоловіка, міліціонери оголосили Дуброва в розшук. Але в грудні Дубров знайшовся – в СІЗО Миколаєва. Виявилося, що Бізон – це прізвисько Дуброва, який, хоча і з’являвся епізодично в зоні АТО, по основній своїй «роботі» мав безпосереднє відношення до діяльності банди, що діє в Миколаївській області під керівництвом директора Державного підприємства «Агрономія» Сергія Чмиря – найближчого сподвижника миколаївського «губернатора» Вадима Мерікова.
Саме члени цієї банди, а зовсім не свободівці, 31 серпня 2015 рік перетворили в трагедію акцію протесту проти внесення до Конституції України змін щодо особливого статусу Донбасу. Що привело їх під стіни парламенту, мало б встановити розслідування. А оскільки кримінальне провадження в Нацполіціі фактично не розслідується, залишається тільки одна версія: бандити виконували вказівки кураторів з МВС України, які таким чином хотіли спровокувати кровопролиття і отримати привід кинути за ґрати політичних опонентів та громадських активістів, наприклад того ж Артема Фурманюка.
Закономірне питання: а звідки автор дізнався про реальних організаторів теракту? Відповідаю: ще в грудні 2015 року мене було допитано в якості свідка в Генеральній прокуратурі України процесуальним керівником кримінального провадження, яке розслідується (а точніше, не розслідується) в Головному слідчому управлінні Національної поліції України за фактом масових заворушень 31 серпня 2015 року.
В ході допиту я пояснив, що Миколаївською областю фактично керує громадянин на прізвисько Мультик, вихідцем з бригади якого є нинішній глава Миколаївської обласної державної адміністрації Вадим Меріков. Також на території області діє кілька злочинних угруповань, які досить самостійні у способах заробітку. Одну з цих банд, що здійснює тяжкі злочини стосовно фермерів з метою захоплення земельних ділянок, очолює депутат обласної ради. Саме члени цієї банди і брали участь в організації терористичного акту під Верховною Радою 31 серпня 2015 року.
Під час допиту я повідомив, що мені вдалося отримати диктофон, на який один з членів банди записував розмову між Чмирем та Бізоном. Я передав до Генпрокуратури розшифровку розмови, аудіофайл і повідомив, що в разі, якщо буде призначено міжнародну експертизу, я передам диктофон, яким було зроблено цей запис.
Більш того, я запропонував процесуальному керівнику зробити єдино вірний в цій ситуації крок: витребувати з Миколаєва кримінальне провадження, за яким був заарештований Бізон, і передати справу до Головного управління Нацполіціі з тим, щоб його розслідували в одному провадженні зі справою, відкритою щодо подій під Верховною Радою.
Годі й казати, що, незважаючи на мої неодноразові нагадування, більше мене ніхто не допитував, а мій протокол допиту, який Генпрокуратура направила до Головного слідчого управління Нацполіціі, підлеглі мадам Деканоїдзе втратили.
Тому я публікую протокол свого допиту, щоб освіжити пам’ять фальсифікаторам.
З протоколу допиту Володимира Бойка:
Я журналіст, з 1990 року працюю в жанрі правової журналістики і журналістського розслідування. При підготовці публікації про події, які відбулися біля Верховної Ради України 31 серпня 2015 року, коли загинуло четверо службовців Національної гвардії України, мені стало відомо, що людиною, безпосередньо причетною до скоєння цього злочину, є Дубров Геннадій Олександрович, 1992 року народження, – член організованого злочинного угрупування, що діє на території Миколаївської області. Керує цим ОЗУ Чмир Сергій Михайлович, директор Державного підприємства «Дослідне господарство« Агрономія », розташованим в с. Агрономія Арбузинського району Миколаївської області. Чмир С. М. є депутатом Миколаївської обласної ради (фракція «Батьківщина»).
Дубров Г. А. став членом цієї ОПГ не пізніше березня 2014 року і виконував замовлення Чмиря С.М. із залякування підприємців Вознесенського району Миколаївської області та знищення їхнього майна, перш за все сільськогосподарської техніки та житла, з метою заволодіння земельними ділянками фермерських господарств. Одночасно Дубров Г. А. був членом незаконного збройного формування «Карпатська Січ», брав участь на боці сил АТО в проведенні антитерористичної операції в районі Донецького аеропорту.
12-13 квітня 2014 року Дубров Г. А. разом з іншими членами очолюваної Чмирем С. М. ОЗУ скоїв збройний напад на співробітників фермерського господарства в с. Трикрати Вознесенського району, що належить ПП (фермер) Мхітаряну Гніелу Бабкіновічу, підпалив сільгосптехніку та виробничі споруди. Також Дубров Г. А. за вказівкою Чмиря С.М. два рази підпалював житло Мхітаряна Г. Б. – в кінці вересня 2014 року та 26 вересня 2015 року. Вдруге це сталося, коли Дубров Г. А. вже розшукувався правоохоронними органами у зв’язку з подіями біля Верховної Ради України і переховувався на території Миколаївської області.
18 жовтня 2015 року Дубров Г. А. разом з іншим членом злочинного угруповання Чіпішко Романом зустрілися з Чмирем С. М. в службовому кабінеті останнього. Чіпішко Р. здійснював прихований аудіозапис розмови, в ході якого Дубров Г. А. вимагав від Чмиря С.М. додаткової плати за підпал житла Мхітаряна Г. Б. 26 вересня 2015 року. Потребу в грошах Дубров Г. А. пояснював тим, що йому потрібно виїхати за кордон через те, що він був учасником подій 31 серпня 2015 року за Верховною Радою (нібито кинув гранату) і в разі, якщо його знайдуть правоохоронні органи, він буде засуджений до довічного ув’язнення.
Дубров Г. А. вимагав 10-12 тис. Дол., необхідних йому, щоб покинути територію України. Але Чмир С. М. відмовився платити, мотивуючи це тим, що він замовляв вбивство Мхітаряна Г. Б., а Дубров Г. А. виконав лише частину завдання, тобто підпал житла, гроші за що він уже отримав. Тоді Чіпішко Р. запропонував, щоб Чмир С. М. знайшов іншого платоспроможного замовника, який доручив би Дуброву Г. А. вчинити будь-небудь тяжкий злочин. Чмирь С. М. погодився, поселив Дуброва Г. А. в готелі на території ДП ДГ «Агрономія», видав кошти на придбання одягу і безкоштовно його годував, приховуючи від правоохоронних органів.
Оскільки Дубров Г. А. не зміг отримати ні від Чмиря С.М., ні від іншого замовника потрібну йому суму для виїзду за кордон, 14 грудня 2015 року він разом з кількома іншими членами злочинного угруповання, в тому числі з ще одним учасником АТО – депутатом Вознесенського міської ради від партії УКРОП Паладієм Миколою Анатолійовичем, 1990 року народження, спробував викрасти Чмиря С.М. з метою отримання за нього викупу. Але викрадачі були затримані, розпочато кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 і ч. 2 ст. 146 КК України, матеріали виробництва знаходяться в Первомайській місцевій прокуратурі Миколаївської області, Дубров Г. А. заарештований постановою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області та знаходиться в слідчому ізоляторі.
Факти про злочинну діяльність Дуброва Г. А. мені стали відомі, зокрема, з аудіозапису розмови між ним, Чіпішко Р. і Чмирем С. М., цифрову копію якої я і можу передати слідству. Наскільки мені відомо, Чіпішко Р. вже допитувався як свідок в зв’язку з викраденням Чмиря С.М., але не повідомив ні про розмову між ним, Чмирем С. М. та Дубровим Г. А., ні про цей аудіозапис.
Я зробив розшифровку аудіозапису, який додаю.
Також повідомляю, що Чмирь С. М. є людиною з найближчого оточення голови Миколаївської обласної державної адміністрації Мерікова В. І. – колишнього члена організованого злочинного угруповання Мультика (Михайла Титова). Мерікова В. І. раніше неодноразово затримували правоохоронні органи як члена ОЗУ Мультика в зв’язку з вимаганням ним грошових коштів у торговців на ринках м. Миколаєва. У той же час, кримінальний авторитет Мультик, який проживає в м.Миколаєві, – це бізнес-партнер сина колишнього генерального прокурора України Пшонки В. П.
З іншого боку, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області зараз очолює Гончаров В. В., який недавно в інтерв’ю засобам масової інформації визнав, що раніше був партнером по бізнесу Мерікова В. І. З огляду на такі обставини, я вважаю, що розслідування злочинної діяльності Дуброва Г. А. і Чмиря С.М. співробітниками підрозділів Національної поліції чи прокуратури України в Миколаївській області не може здійснюватися всебічно і об’єктивно.
Далі буде…
Автор: Дмитро Вердеревський
